Німецький синодальний шлях: куди він насправді веде?

Заява Конференції Єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні щодо позиції деяких Єпископів Німеччини у справі благословення гомосексуальних партнерств. 

Нещодавно українськими та іноземними ЗМІ була опублікована інформація про те, що деякі Єпископи Німеччини (кард. Райнхард Маркс з Мюнхена, єпископ Майнц Петер Кольґраф, єпископ Ессен Людгер Шеперс, єпископ Оснабрюк Франц-Йозеф Боде, та єпископ Дрездена Генріх Тіммерерверс) офіційно підтримали благословення гомосексуальних партнерств, а також розпочали публікацію відповідної книги, в якій буде відповідний обряд благословення під назвою «Paare. Riten. Kirche» («Подружжя. Обряди. Церква»).

Ця новина була причиною смутку, болю і сум’яття багатьох вірних католиків та християн інших конфесій, зокрема тих християн, які незважаючи на особисті труднощі в цій сфері, намагаються вірно дотримуватися навчання Церкви. Як ми маємо реагувати на подібні повідомлення? Що можемо зробити, щоб Церква і надалі була «світлом і сіллю»? Про що варто пам’ятати католикам і усім християнам перед обличчям подібних новин? Як не згіршуватися і залишатися надалі вірним сином і донькою Церкви? Прагнемо звернути увагу на наступне:

Депозит віри

  1. В обличчі подібних повідомлень, католикам потрібно ревно триматися скарбу віри, який Церква отримала від Апостолів і який трепетно оберігає. Подібні погляди не являються офіційним навчанням Церкви, Петра наших часів – папи Франциска і не можуть ними бути, оскільки прямо суперечать Об’явленню, вираженому у Святому Писанні і в Традиції Церкви.
  2. Католицька наука на тему явища гомосексуалізму чітко виражена в Катехизмі Католицької Церкви, декларації Persona humana та в інших офіційних документах. Згідно християнського вчення гомосексуальні акти є гріховними, а отже, позбавляють людину освячуючої благодаті.
  3. Чітка позиція по відношенню до гомосексуальних зв’язків виражена в документі Конгрегації до справ Науки Віри Зауваження, що стосуються проектів легалізації зв’язків між гомосексуальними особами (2003), підписаним папою св. Йоаном Павлом ІІ та тодішнім Префектом Йозефом Рацінгером. У кінцевому слові цього документу читаємо наступне: «Церква навчає, що повага для гомосексуальних осіб не може в жодному разі вести до схвалення гомосексуальної постави або до узаконення гомосексуальних зв’язків. Спільне благо вимагає, щоб закони визнавали, підтримували і захищали шлюб як основу сім’ї, первинної клітини суспільства».  
  4. Йдучи за прикладом Господа Ісуса, християни мають засуджувати гріх, однак повинні мати відкрите серце для грішника. Особам, які змагаються з гомосексуальними тенденціями належить повага і допомога: духовна, душпастирська, у разі потреби також психологічна (Конгрегація до справ католицького виховання, Виховавчі вказівки по відношенню до людської любові).

Молитва

В останніх днях потрібно нам особливо пригадати слова Апостола Павла з Послання до Ефесян: «Адже наша боротьба не проти тіла і крови, а проти начал, і влад, і проти світових правителів темряви цього віку, проти піднебесних духів злоби» (Еф 6). Триває духовна боротьба, ціною якої є святість християнських сімей! Тому заохочуємо молитися за Церкву в Німеччині та за її ієрархів, які знаходяться під сильним ідеологічним тиском, щоб з відвагою долали труднощі і безкомпромісно берегли скарб віри.

Новий робочий документ «Синодального шляху» німецьких єпископів вимагає «висвячення» жінок та «нового собору».

«Для теології теж немає єдиної центральної точки зору, жодної істини релігійного, морального та політичного світу і жодної форми думки, яка могла б претендувати на остаточний авторитет».

Німецькі єпископи та миряни під час так званого Синодального Шляху наполягають на розширенні ролі жінок у Церкві, включаючи проповідь під час Меси та навіть хіротонію жінок, згідно з робочим документом, нещодавно опублікованим в неофіційному, але точному англійському перекладі. Документ вимагає виборів на керівні посади, а також “нового собору”, який би сприяв синодальній структурі Церкви.

Крім того, документ апелює до релятивізму, вказуючи на складність і двозначність, які  притаманні усім процесам сучасності, в тому числі теологічному пошуку: “Для теології теж немає єдиної центральної точки зору, жодної істини релігійного, морального та політичного світу, а також жодної форми думки, яка могла б претендувати на вищий авторитет”.

“І в Церкві погляди та способи життя можуть конкурувати між собою навіть за основними переконаннями”, – продовжується втексті: “Так, вони можуть одночасно висловити теологічно виправдане твердження про істинність, коректність, зрозумілість і чесність, і тим не менше бути суперечливими між собою у своїх висловлюваннях або у своїй мові”.

Широкомасштабний документ був прийнятий 3 грудня Першим Форумом Синодального шляху, який стосується влади та поділу влади в Церкві. Одним із двох керівників форуму є єпископ Франс-Йозеф Овербек з Ессена. 

Інші форуми: Форум 2 про священицький спосіб життя та Форум 3 про роль жінок. Форум 4 зосереджується на моральному вченні Церкви, зокрема щодо сексуальності.

За документ ще не проголосували усі учасники Синодального шляху, включно з рядом єпископів та мирян, які виступають проти пропозицій, висловлених у тексті.

“Питання про прийняття жінок до висвяченого служіння, яке також буде обговорено на Форумі 3 Синодального шляху”, також є питанням влади та розподілу влади через виключність доступу “, – йдеться в документі.

«Папа Римський Іоанн Павло ІІ у своєму Апостольському листі Ordinatio Sacerdotalis заявив, що Церква не має права висвячувати жінок у священики», – визнав Форум 1 у тексті. “Однак, завдяки новим уявленням про свідчення Біблії, про розвиток Традиції та про антропологію статі, узгодженість його аргументації та обгрунтованість його твердження часто ставляться під сумнів”.

«Потрібно знову зв’язати свідчення Писання і Традиції з прикметами часу та почуттям віри народу Божого», – читаємо далі у тексті. 

Відповідно, “Форум 1 пропонує, щоб церква в Німеччині під час Синодального шляху також мотивовано проголосувала щодо питання про допуск жінок до рукоположення, що включає запрошення до вселенської Церкви та Апостольського Престолу для вивчення заново піднятих питань та пошуку рішень”.

Документ також акцентує на ширших повноваженнях для помісних єпископів: “Апостольському Престолу пропонується поважати формотворчі права єпархіальних єпископів, щоби організовувати місцеве душпастирське служіння та сприяти євангелізації. Прикладами є проповідь кваліфікованих вірних під час Євхаристії та організація парафіяльного та громадського керівництва”.

Щодо керівних посад у Церкві, в документі зазначається: “Для Католицької Церкви важливо, щоб процеси прийняття рішень були пов’язані з інтересами та ідеями вірних, корінням яких є їхнє почуття віри”.

“Основною формою участі є право голосу”, – вказується в документі. “Той, кому довірена керівна посада в Католицькій Церкві, повинен бути обраний для цієї мети членами Церкви, якщо це необхідно через обрані представницькі органи. Поки всезагальне церковне законодавство не передбачає виборів, згідно з єпархіальним законодавством повинні знаходитись відповідні форми, щоб народ Божий міг ефективно брати участь у виборі осіб, які займуть керівну посаду в Церкві ».

Найбільша керівна посада в Церкві – це єпископ, а потім парафіяльний священик. Іншими словами, католики Німеччини можуть проголосувати за нового єпископа у своїх єпархіях, якщо пропозиція Синодального шляху буде прийнята.

Інші способи посилення участі мирян у житті Церкви включають розбудову синодальних структур. Хоча це стосується навіть місцевого парафіяльного рівня, на рівні вселенської Церкви документ вимагав “синодального форуму … зібрання вселенської Церкви, нового собору, на якому віруючі всередині та поза висвяченим служінням обмірковують і вирішують разом щодо питань теології та душпастирства, а також щодо конституції та структури Церкви “.

Схоже, єпископи та представники мирян, які домагаються цих реформ під час Синодального шляху, готові змінити Церкву відповідно до категорій, встановлених сучасними демократичними державами.

Підсумковий документ прямо говорить про демократичність виборів, підзвітність та контроль обраних осіб, обмеження повноважень шляхом участі та прозорості: “Якщо Католицька Церква хоче залишатися вірною своїй місії, необхідна інкультурація в суспільства, що характеризуються демократичними процесами”.

Згідно з доповіддю The Pillar, високопоставлений чиновник Конгрегації Єпископів заявив, що документ переглядається Ватиканом.

Католицькі єпископи Німеччини продовжують рухатися слідом за місцевими протестантами у справі моральної оцінки гомосексуалізму.

Як інформує Catholic News Agency, єпископ Майнца Петер Кольграф публічно заявив про недоречність церковного вчення, згідно з яким особи, що відчувають гомосексуальний потяг, мають жити у стриманості.

«Чимало людей, які мають гомосексуальні схильності, належать до Церкви і є побожними в найкращому розумінні цього слова», – написав Кольграф у місцевій єпархіальній газеті. Єпископ, який не визнає вчення Католицької Церкви, аргументує свою позицію тим, що такі люди не вважають вимогу жити у стриманості «тактовною і шанобливою».

Кольграф схвалив видання збірника, який містить пропозиції щодо «благословення» священниками гомосексуальних пар.

Раніше несумісні з католицьким ученням погляди на гомосексуалізм висловлювали такі німецькі ієрархи як, зокрема, кардинал Рейнгард Маркс, єпископ Оснабрюка Франц-Йозеф Боде, Дрезденський єпископ Генріх Тіммереверс.

Визнання моральної прийнятності гомосексуалізму, а також перегляд низки інших поглядів щодо сексуальності, є важливим напрямком так званого «синодального шляху».

Вимагаючи перегляду вчення про гомосексуалізм, німецькі католицькі кола рухаються слідом за місцевим протестантським мейнстрімом. Католицька Церква у Німеччині веде всесторонню співпрацю з об’єднанням лютеранських і реформаторських спільнот країни, більшість яких визнають «шлюби» гомосексуальних осіб.

Як повідомлялось, генеральним секретарем Конференції католицьких єпископів Німеччини і керівником Союзу єпархій Німеччини вперше в історії обрана жінка.

Нею стала 50-річна Беате Гіллес, інформує DW.

Президент Конференції єпископ Георг Бетцінг зазначив, що, проголосувавши за Гіллес, «єпископи виконують свої обов’язки по просуванню жінок на керівні посади».

Нагадаємо, нещодавно Папа Франциск вперше в історії призначив жінку заступником секретаря Синоду єпископів. Нею стала французька монахиня Наталі Бекар. Коментуючи це призначення, Бекар висловила сподівання, що рішення Франциска запустить у Церкві ланцюгову реакцію феміністичного характеру.

«Я сподіваюся, що це також буде помітно на місцях, в єпархіях, на парафіях, – сказала Бекар. – Я маю надію, що цей вчинок заохотить інших єпископів, священників, релігійну владу, і що все це все більше і більше включатиме жінок». Вона також висловила радість із того приводу, що «патріархальне мислення змінюється».

Намагання частини ієрархів на чолі з Франциском впровадити у життя Церкви феміністичні ідеї були розкритиковані у нещодавньому маніфесті французьких католичок. Маніфест є своєрідною відповіддю на motu proprio «Spiritus Domini», а також пропаганду жіночого священства. Французькі католички підкреслили, що «жінок виключеного з церковної ієрархії для блага всієї Церкви», одначе таке резервування ієрархічних дарів за одними лише чоловіками жодною мірою не принижує гідності жінки.

Джерела:

https://kmc.media/2021/02/26/yepyskopat-ukrayiny-my-povynni-zasudzhuvaty-grikh-odnak-maty-vidkryte-serce-dlya-grishnykiv.html

https://www.rodyna.org.ua/nimetskyj-synodalnyj-shlyah-vymagaye-vysvyachennya-zhinok-ta-novogo-soboru/

https://politteo.online/novyny/shhe-odyn-nimeczkyj-yepyskop-vymagaye-pereglyadu-vchennya-pro-gomoseksualizm/

https://politteo.online/novyny/feministychna-revolyucziya-v-czerkvi-gensekom-konferencziyi-katolyczkyh-yepyskopiv-nimechchyny-obrana-zhinka/

3 Comments on "Німецький синодальний шлях: куди він насправді веде?"

  1. Католицька “церква” падає в моральності? Вона вже давно впала. В 1962 році і вже розкладається і смердить. і хроби-масони остаточно її знищують. А почала падати в 1054 році.

  2. заменили Божью волю на человеческую и естественное начало жизни изгнали в угоду противоестественной похоти

  3. заменили Божью волю на человеческую и естественное начало жизни изгнали в угоду противоестественной похоти

Напишіть відгук