ООН, ВООЗ… та приватні жертводавці: благодійність чи лобіювання

Фонд Open Society Джорджа Сороса та Фонд Microsoft Білла Гейтса фінансово підтримують Раду Європи. Однак чи це суто благодійність? Здається, Рада Європи “відкрита” для приватного фінансування. Але чи не йдеться про посилення впливу обох мільярдерів?

Кілька місяців тому вибухнув скандал із розкриттям подібних впливів Джорджа Сороса на Європейський суду з прав людини. Мережу зв’язків розкрив французький адвокат доктор Грегор Пуппінк. На основі щорічних звітів Ради Європи він довів, що Джордж Сорос та Білл Гейтс є двома найбільшими приватними донорами цієї організації. Обидва фонди надали Раді Європи майже 1 400 000 євро в 2004–2013 роках та майже 690 000 євро в період 2006–2014 років. Open Society також підтримує різні ініціативи Ради Європи.

Починаючи з 2015 року, слідів прямого фінансування більше немає, оскільки Рада Європи створила окремий фонд для таких добровільних позабюджетних внесків і не потребує включати ці гроші у свої звіти. Однак це не означає, що вони все ще не надходять до Ради Європи. Доктор Пуппінк здивований тим, що міжурядова політична організація приймає фінансування з приватних кишень мільярдерів. Лист було надіслано 48 послам Ради Європи з проханням оприлюднити всі документи, що стосуються цього фінансування.

Фінансове проникнення в міжнародні організації

Проблема стосується не тільки Ради Європи, а й, наприклад, Міжнародного кримінального суду, який у 2017 році отримав 115000 доларів від Open Society, так само як і ВООЗ, і навіть ООН. Фонд Білла Гейтса був другим за величиною донором ВООЗ відразу після … бюджету США. У 2019 році організація отримала 530 мільйонів доларів. Варто додати, що 80% бюджету ВООЗ базується на добровільних внесках, тобто пожертвах фондів та урядів. Цей спосіб фінансування викликає питання щодо політичної незалежності організації. Саме через міжнародні організації «прогресивні» донори хочуть переслідувати свої глобальні цілі. Наступ “благодійників-мільярдерів” – це спроба отримати глобальний політичний вплив в обхід демократичних процедур.

Крім того, механізми та цілі таких операцій все більше приховуються. З 1984 року Open Society перерозподілило 32 мільярди доларів серед “обраних захисників прав людини, ЗМІ, політичних інституцій”. 

Особисті зв’язки

Колишній генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд назвав Джорджа Сороса своїм “добрим другом”, а інші, такі як Комісар Ради Європи з прав людини до 2018 року Нільс Муйжнієкс, був, наприклад, програмним директором Сороса. Друзі Сороса – Жан-Клод Юнкер та Мішель Бачелет, Верховний комісар ООН з прав людини та багато інших.

Раніше доктор Пуппінк публікував звіт про вплив Сороса на Європейський суд з прав людини. Це показало, що за останні десять років із 100 постійних суддів Трибуналу близько 22 мали зв’язки із сімома громадськими організаціями, що фінансуються Соросом, які передавали справи до Трибуналу. Тоді 12 із 18 суддів були безпосередньо пов’язані з  Open Society, інші через дочірні компанії. Тоді суд не відповів безпосередньо на ці звинувачення. Слово взяла уповноважена Вера Йоурова, яка заявила, що “Комісія не сумнівається в цілісності та незалежності Європейського суду з прав людини”.  Сама вона заявляє, що «Цінності Open Society є основою дій ЄС».

Доктор Грегор Пуппінк, директор Європейського центру права та справедливості (ECLJ), дав інтерв’ю з цього приводу тижневику “Valeurs Actuelles”, в якому детально пояснив як працюють такі операції. Він зазначає, що це спосіб досягнення певних цілей в обхід механізмів демократичного контролю.

 Селфі від Сороса

На запитання про зв’язки, наприклад, європейських комісарів із Соросом, Пуппінк каже, що контекст можна пояснити численними спільними фотографіями, наприклад, комісара Вери Йоурової з “угорським благодійником”. Європейський комісар з питань бюджету та адміністрування Йоганнес Ган, також має подібні фотографії із Соросом. Доктор Пуппінк цитує його слова, що “завжди добре зустрітися з Джорджем Соросом, щоб обговорити наші спільні зусилля для прискорення реформ з метою створення відкритого суспільства на Балканах та в Східній Європі”.

У період з 2014 по 2018 рік Джордж Сорос та його лобісти мали робочі зустрічі з членами Єврокомісії та вищими посадовими особами Європейської Комісії щонайменше 64 рази. Багато президентів та представники урядів європейських країн не зазнавали такої честі та відкритості. Пуппінк прямо вказує на дуже сильну та привілейовану лобістську позицію для Сороса та його активістів. Це мережа впливу, побудована над національними політичними інститутами. Це мережа ідеологічних, фінансових та часто дружніх зв’язків.

Контратака “прогресистів”

Розслідування Європейським центром права та справедливості зв’язків між міжнародними інституціями та «прогресистськими благодійниками» спричинило напади ЗМІ на цю організацію. У Франції це почалося з нападу на щоденник “Le Monde”. Однак нещодавно проти ECLJ було направлене зустрічне розслідування, ініційоване Open Democracy, “іще однієї зірки з галактики Сороса”.

Дискредитуюча стаття про Європейський центр з’явилася у 50 газетах по всьому світу, включаючи журнал Time Magazine та EuroNews. Здається, ECLJ зайшов занадто далеко у своїй допитливості.

Організація “Відкрита демократія” мобілізувала журналістів з “Відстеження зворотних реакцій” на свою діяльність. ECLJ був класифікований, як “хрестоносці” та “таємна армія”, “що проникає в наші демократичні інститути”. Це відомий метод затискання політичних опонентів, які перешкоджають досягненню глобальних цілей, в тому числі у створенні нової системи постдемократичного управління на міжнародному рівні.

Джерело: Родина

Be the first to comment on "ООН, ВООЗ… та приватні жертводавці: благодійність чи лобіювання"

Напишіть відгук