Пастор проти диктатора: подвиг Ласло Текеша, який зламав режим Чаушеску

31 рік тому, 16 грудня 1989 року румунська міліція в місті Тімішоара отримала наказ виконати досить клопітку дрібну справу – виселити за рішенням суду з квартири якогось Ласло Текеша. 37-річний Текеш був пастором реформаторської церкви. Вже три роки він був відомий в Тімішоарі проповідями проти плану румунського правителя Ніколає Чаушеску провести сільськогосподарську реформу, яка загрожувала існуванню сіл і порушувала права селян.

Скромний пастор в одній з невеликих церков був одним з небагатьох, хто смів виступати з протестом проти сельхозреформи – всі інші державні та громадські діячі боялися протестувати – румунські спецслужби ефективно придушували будь-які спроби протестів і публічної критики влади. Текеша залякували, погрожували, створювали проблеми – все марно. Щоб позбутися від Текеша, його вирішили заслати з Тімішоари в прихід в маленьке село, але пастор виїжджати відмовився. Його зняли з забезпечення пайком – а в Румунії продовольство продавали тільки за картками – і сім’ю Текеша почали годувати прихожани. Щоб змусити Текеша піти, в листопаді 1989-го в його службовій квартирі, яка належить церкві, демонтували вікна. Ну як тут жити? Проте пастор і його сім’я залишалися у квартирі. І тоді суд Тімішоари зобов’язав Текеша покинути квартиру 16 грудня, а для виконання рішення послали міліцію.

І в цей момент впертий опір однієї людини змінило історію Румунії.

Коли міліція підійшла до будинку Текеша, прихожани церкви оточили його кільцем, і не дали виселити пастора.

Ця непокора була для Румунії великою НП. Країною вже 24 роки залізною рукою правила сім’я Чаушеску. Будь-які протести придушувалися силовими структурами. Реклама реформ була гучна, критика заборонена, але рівень життя продовжував падати.

Ніщо не віщувало бурі. Заради захисту Текеша група людей вийшла на демонстрацію в Тімішоарі до міськкому комуністичної партії, з вимогою, щоб влада скасувала рішення про виселення Текеша з квартири, і щоб єпископ Папп скасував рішення про переведення Текеша з Тімішоари. Але була субота, ніхто не хотів займатися такою нісенітницею, і рішення влади не скасували.

Натовп стояв в центрі міста, до тих, хто протестував, приєднувалися сотні інших городян. Тоді не було ні Інтернету, ні газет, ні радіо, тільки чутки, і перехожі приєднувалися до демонстрації за своїми протестними причинами – адже в Румунії був злиденний рівень життя і права людини повсюдно порушувалися. Влада пізно ввечері виставила проти демонстрантів міліцію і спробували розігнати натовп водометами. Але люди захопили водомети та вивели їх з ладу. Влада думала, що за ніч люди розійдуться і демонстрація розсмокчеться сама собою, все-таки неділя, день відпочинку.

Однак в неділю 17 грудня демонстранти зібралися знову і на цей раз вони вже не стали нічого чекати на холоді – а увірвалися в будівлю міськкому партії.

Увечері 17-го грудня Тімішоару блокували армійські частини, а в центр міста увійшли солдати з бойовою зброєю. За наказом Чаушеску для розблокування міськкому був відкритий вогонь на поразку. Стрілянина велася хаотично. За даними подальшого розслідування, в Тімішоарі загинуло 72 людини. Протести були розгромлені. Спецслужби Чаушеску зібрали робочих на ряді підприємств і направили в Тімішоару для придушення заворушень, нібито влаштованих угорцями.

Проте 18 грудня, коли вражена Тімішоара вийшла на вулиці, і люди побачили сліди й кров погрому, все змінилося. Всі підприємства міста оголосили про страйк на знак протесту проти розстрілів.

Чаушеску, який повірив доповідям генералів, що повстання, нібито організоване «іноземними шпигунами», придушене, і армія контролюють ситуацію, вилетів з офіційним візитом до Ірану. Його дружина Олена діяла – з її відома для приховування слідів злочину спецслужби зробили спробу знищити 40 тіл загиблих демонстрантів, яких спробували спалити та вивезти з міста. Армія продовжувала блокувати Тімішоару. А Румунія перестала довіряти офіційній інформації та стала слухати американські радіостанції. Влада думала, що контролюють ситуацію, але насправді, вони самі розклали хмиз для багаття.

Оскільки ніяких вимог учасники страйку в Тімішоарі не було виконано, робітники підприємств організовано вийшли на вулицю. 20 грудня люди оголосили Тімішоару відкритим містом. Всі робітники, яких привезли з інших міст на допомогу спецслужбам – перейшли на бік повсталих. Солдати й офіцери на вулицях після спілкування з городянами перейшли на бік повсталих. До вечора Чаушеску втратив контроль над третім за величиною містом країни. А до вимог Тімішоари почали приєднуватися інші міста – Брашов, Хунедоара. Диктатор спішно вилетів до Румунії. Він збирався все виправити особисто. Він нічого не зрозумів. Для Чаушеску квартира Текеша, демонстрація і розстріли на вулицях були всього лише провокацією угорських спецслужб.

Увечері 20-го Чаушеску по телебаченню назвав ситуацію з виселенням Ласло Текеша, криваву бійню і дії повсталих: «групами хуліганів, які спровокували в Тімішоарі серію інцидентів, протидіючи законному судовому рішенню». У Румунії був свій Майдан і своя ялинка.

На Палацовій площі Бухареста перед будівлею центрального комітету компартії був зібраний офіційний мітинг в 100 тисяч людей – людей зігнали за рознарядкою. Все було оточено військами та співробітниками спецслужб. На мітингу виступали оратори й викривали зрадників і іноземних агентів, які влаштували масові безлади й навмисно хотіли повалити законну владу. А потім виступив сам Чаушеску. Його показувало румунське телебачення в прямому ефірі. Чаушеску говорив про ворогів, про свої досягнення, про реформи, і обіцяв всім румунам підняти зарплати на 100 лей (близько 4 доларів). Все як завжди, вождь віщав, юрба слухала, країна дивилася телевізор. Але ось на 8-й хвилині на площі почувся якийсь шум. Він посилювався. Це були крики, які дуже скоро перейшли в скандування, і скоро рев площі перекрив Чаушеску біля мікрофона: “Ти-ми-шо-а-ра! Ти-ми-шо-а-ра! Ти-ми-шо-а-ра! ”

У цей момент на площі «хулігани» підірвали петарду – це сприйняли як стрілянину, виникла паніка і виступ Чаушеску було зірвано.

Тріумф влади перетворився на катастрофу в прямому ефірі.

Зігнані на мітинг румуни перетворилися на демонстрацію протесту і незабаром весь Бухарест був на вулиці. Армія і спецслужби спробували розігнати демонстрантів і почалися вуличні бої з беззбройними людьми, як на Майдані – водомети, стрілянина гумовими та бойовими патронами по людях на поразку, барикади й тарани барикад бронетранспортерами. 21-го грудня в Бухаресті загинуло 48 осіб.

Коли пролилася кров та в столиці почалася бійня, люди перестали боятися і пішли до кінця. Армійські частини та міліція до вечора 21-го грудня почали поступово переходити на сторону повсталих. Співробітники спецслужби Секурітате продовжували стріляти.

Рано вранці 22-го грудня натовп демонстрантів увірвалася в резиденцію Чаушеску, і він ледве встиг вилетіти на гвинтокрилі з даху будівлі. Міністр оборони Василе Міля, який давав накази стріляти у беззбройних громадяна, покінчив життя самогубством. Гвинтокрил Чаушеску не ризикнув вилетіти з країни, щоб його не збили, армія відмовилася підкорятися, і незабаром після приземлення увечері 22-го грудня Ніколає Чаушеску був затриманий поліцією разом зі своєю дружиною Оленою.

Проте служба безпеки Чаушеску продовжувала свою війну – в Бухаресті почалися справжні бої за будівлю телебачення та інші стратегічні об’єкти. З боку повсталих в бій вступили військові частини й міліція. 22-25 грудня в столиці Румунії була справжня м’ясорубка – загинуло 942 людини.

Два дні подружжя Чаушеску просиділи в камері, коли навколо рікою текла кров. Вранці 25 грудня швидкий військовий суд засудив їх до розстрілу, троє румунських десантників привели його у виконання відразу, у дворі. Ці кадри потрясли весь світ. І стрілянина в Бухаресті нарешті припинилася.

З моменту коли міськком Тімішоари вирішив забрати квартиру Ласло Текеша до моменту падіння могутнього комуністичного режиму і страти подружжя Чаушеску минуло всього 9 днів.

Ласло Текеш став світовою знаменитістю, єпископом реформаторської церкви, але свої погляди не змінив – він присвятив своє життя боротьбі за права етнічних меншин – угорців Румунії, а також за права інших етнічних меншин і права людини в тоталітарних країнах – в тому числі в Китаї та Росії.

Для падіння диктатури достатньо волі та непохитності однієї людини, яка стає прапором боротьби. Не влада, не сила, не гроші – а воля і характер однієї простої людини можуть змінити все.

Автор: Юрій Бутусов

Джерело: Слово про Слово

Be the first to comment on "Пастор проти диктатора: подвиг Ласло Текеша, який зламав режим Чаушеску"

Напишіть відгук