Упадок католицької віри в Нідерландах може стати важливим уроком для Церкви у всьому світі. Навіть більше, цей процес також відбуватиметься в інших країнах світу, – зазначає кардинал Віллем Якобус Ейк.

Час показує, що криза не триває вічно, покоління прогресистів повільно відходить, в Церкві Нідерландів досі є вірні, які сповідують і практикують свою віру.

Ще 1947 р. відбулася зустріч мирян і священників, під час якої діагностували загрози для Церкви в Нідерландах. Пізніше цей діагноз представили в книзі «Onrust in de Zielzorg». Автори «відзначили втому душпастирством, а також помітили, що зв’язок, який існував між католиками та Церквою, базувався вже не на змісті віри, а на соціальних зв’язках. Віру розглядали як набір заповідей і систему абстрактних істин, що не впливають на повсякденне життя. Приналежність до Церкви була насамперед чинником громади: хтось ходив до католицької початкової школи, потім до католицького ліцею, належав до католицьких асоціацій – особливо спорту та скаутів. Католиками були з огляду на соціальну приналежність у результаті дорослішання в католицьких структурах, а не через живу віру» – зазначає кардинал Ейк.

У цій ситуації нідерландський католицизм не міг впоратися з викликами 1960-х. Доходи значно зросли, люди стали індивідуалістами – і ця тенденція згодом ще більше посилилася. Попередні приналежності та структури втратили своє значення.

«Гіперіндивідуаліст не хоче буття, яке переростає його, не хоче сім’ї, держави, Церкви чи Бога. Потреба пов’язана з інтересами – як правило, економічними, – які особа не може реалізувати сама. У цьому кліматі неможливо уявити приналежність до такої громади, як Церква, що має спільні переконання, яку очолює Папа, де єрархія навчає істинам віри (і моралі), керована Святим Духом і поділяє владу Христа», – зазначає єрарх.

Лаїцизація охопила багато сфер нідерландського суспільства. Католики та протестанти втратили свою парламентську більшість 1967 р., а протестантські формування швидко втратили основні риси «християнської демократії». На відміну від інших країн, до того, як відбулася публічна дискусія щодо легалізації абортів, питання про запровадження евтаназії вже обговорювалося … Сьогодні партії, що певним чином стосуються християнства, мають 27 із 150 депутатських місць, їм вдалося запровадити плани поширення евтаназії на випадки, пов’язані з низьким рівнем «якості життя»: почуття самотності чи похилого віку, пише pch24.pl.

«Одним з намірів ІІ Ватиканського Собору було відкрити Церкву для суспільства; це відбулося. А суспільство відкинуло Церкву із сфери суспільного життя. Тоді Церква впала в одну з найбільших криз віри у своїй історії, сьогодні вона займає позицію, яка не найкраще забезпечує передачу віри суспільству. Багато вірних і душпастирів дезорієнтовані змістом своєї віри. Церква зможе євангелізувати світ лише за умови наведення порядку у власному домі», – наголошує єрарх.

Джерело: сторінка Католицького оглядача
https://m.facebook.com/catholicnews.org.ua/photos/a.355098727941920/3353396401445456/?type=3