Хіба війна може бути справедливою? Відповідь на це запитання – у матеріалі на сайті “Християни для України”. На перший погляд, право закінчується там, де починається війна. Кажуть, що на війні свої закони – хаос, анархія, жорстокість і насилля.  Але це секулярна думка, яка відкинула на маргінес мораль з багатьох сфер, у тому числі воєнної. Для християнського світогляду – це вічна проблема. У християнському розумінні війна – це зло, але в деяких випадках необхідність для запобігання більшого зла.  Війна потворна, втім неминуча, зважаючи на гріховну природу людського єства. Тому теологи, такі як Августин Блаженний, Тома Аквінський, Раймунд де Пеньяфорд, Франсиско де Віторія, Гуго Гроцій намагалися гуманізувати війну, щоб бодай чимось зарадити жорстокій реальності  (детальніше в інфографіці). Їх намагання не були марними. Вони створили певну етичну базу для ведення воєн, явище, притаманне виключно західній цивілізації. У європейській культурі війна розумілася як набір певних правил і норм, без дотримання яких вона набувала неприпустимого характеру.

Нажаль, християни не завжди були миролюбними, багатьох воєн можна було уникнути, деякі мали б бути не такими кровопролитними. Але все пізнається в порівнянні: війни язичників і війни християн – це різні за цінностями та методами явища. Для язичників, як для цивілізованих греків і римлян, так і для варварів, війна була спортом. Заради справедливості, зауважимо, що в античності теж існувало уявлення про справедливу війну, але воно було нерозривно пов’язане з язичницьким світосприйняттям, наприклад, цілком прийнятним мотивом для застосування сили вважалася помста і захист честі. Натомість, християнство проголошує, що виправданою є та війна, яка має на меті захист слабших, а не власної гордині.

Сьогодні ідеї християнської доктрини справедливої війни зайняли гідне місце в міжнародному праві та лягли в основу наукової теорії. Американський політолог Майкл Волцер у книзі «Справедливі і несправедливі війни» систематизував принципи справедливої війни. Розподіливши їх на дві групи:jus ad bellum (умови за яких війна може бути розпочата) і jus in bellum (прийнятні способи ведення війни).

Справедлива війна – це проміжна позиція поміж крайнощами пацифізму і мілітаризму. Перший – утопічний; другий – антихристиянський. Християнство не ховається в ілюзорному світі, а приймає виклики складної реальності, намагаючись мінімалізувати зло. При цьому не полишає надію на світ без гріха і насилля, обіцяний у Священному Писанні, який настане після другого пришестя Ісуса Христа.

І Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни! (Ісая 2:4)

Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося! (Об’явлення 21:4)

Про шість умов справедливої війни розповідає отець Юрій Блажиєвський: