Християнське батьківство – основа Цивілізації

Нещодавно під час 54-ого засідання римсько-католицького єпископату було  вирішено, що наступний рік Церква в Україні переживатиме під покровительством святого Йосифа. Урочистий початок запланований на 19 березня.

У своєму Апостольському листі «Patris corde – Із серцем Батька», Папа Франциск згадує 150-річчя проголошення святого Йосифа Обручника покровителем вселенської Церкви. З цієї нагоди від 8 грудня цього року до 8 грудня 2021 відзначатиметься «Рік святого Йосифа». Євангеліє згадує його ім’я лише в декількох місцях, але вже сотні років св. Йосип поставлений, як зразок батьківства. Чому? Чим він заслужив таке шанування? Чи можуть сучасні чоловіки навчитися батьківства у святого Йосифа?

Діагностика сучасного батьківства

Майже весь науковий світ та засоби масової інформації говорять, що ми живемо в час сімейної кризи, яка особливо стосується батьків. Причиною найчастіше вказується розпад традиційної, тобто патріархальної сімейної моделі. Батьки вже не є головами своїх сімей. Більшість внутрішніх справ (покупки, меблі для дому, навчання дітей) найчастіше вирішують матері. Це також знижує статус батька в сім’ї. Крім того, батьки позбавляють себе повноважень, наприклад, встановлюючи надто дружні стосунки зі своїми дітьми.

Йосип вчить нас правильним відносинам з дітьми

Діти вчаться шляхом наслідування, ідентифікації та моделювання. Недостатньо бути фізично близьким з дитиною, ви повинні бути з ним у конкретних стосунках. Якщо у дитини немає таких стосунків з батьком – немає моделі для ідентифікації. Зокрема, для хлопчиків, якщо у них немає моделі для формування чоловічої ідентичності, цю «порожнечу» часто замінюють засоби масової інформації та Інтернет. Діти не знайдуть там справжнього тата! Погляньмо тепер на історію св. Йосипа та малого Ісуса. Святий Йосип був майстром, який виготовляв повсякденні знаряддя праці. Він також міг бути теслярем. Ісус навчився цього ремесла від свого земного батька! У цей момент батьки запитують себе: чому я навчаю своїх дітей, що передаю їм? В чому я для них зразок для наслідування? З якою поведінкою ідентифікується мій син / дочка? Яку з цих форм поведінки вони унаслідували і “привласнили”?

 Св. Йосип навчає нас батьківській праведності

Св. Іван Павло ІІ писав: «Бог обрав Йосипа подругом Марії саме для того, щоб забезпечити Ісуса батьківським захистом. Звідси випливає, що батьківство Йосипа це зв’язок, який найтісніше пов’язує його з Христом, вершиною всіх виборів і долі (пор. Рим. 8: 28-29) – досягається шлюбом з Марією, тобто через сім’ю “. Тож другий важливий аспект батьківства- Йосип піклується про будинок, будучи фактичним главою сім’ї. Сторінки Євангелій показують, що Йосип був поставлений перед ситуацією, яка лякала б кожну людину,стала би випробуванням довіри до Бога і до людини. Щоб повірити у дівоцтво і водночас материнство Марії, Йосип мав бути не лише надзвичайно, навіть надлюдськи впевненим у її чесності, цнотливості та вірності. Він також повинен був бути надзвичайно чесним і чистим. Інакше він би не повірив у її чистоту та правдивість. На даний момент батьки можуть поставити собі додаткові запитання: чи бачить моя дитина мене справжнім захисником сім’ї та її головою? Чи вчиться від мене поваги до жінок? Чи можу я бути взірцем справедливого, чесного та правдивого чоловіка для своїх дітей? Якщо ні, що ще я можу зробити, щоб це сталося?

Батько ніколи не може бути величнішим, ніж тоді коли він стоїть на колінах

Св. Йосипа деякі богослови називають “мовчазним святим” (адже Святе Письмо лише десяток разів згадує його ім’я). Через цю «тишу» він вчить нас, особливо чоловіків, бути смиренними, зважувати слова та бути людиною дії. В одному з останніх соціальних досліджень я знайшов інформацію про те, що лише 7% отців моляться разом і відвідують меси зі своїми дітьми. Припустимо, що це досить невеликий відсоток. Св. Йосип, служачи Ісусу у земному житті, весь час молився. Якби ми переклали це мовою статистики, ми могли б сказати, що він молився на 100%. 

На початку батькові досить молитися принаймні один-два рази на тиждень з дітьми. Той, хто вміє молитися на вервиці, зрозуміє, наскільки це чудова молитва.

Принагідно пропонуємо увазі читача роздуми про чоловічість у сучасному світі Петра Гусака, доктора філософії, викладача Інституту родини і подружнього життя Українського Католицького Університету:

«І

“Я згинаю свої коліна перед Отцем, від якого бере ім’я все отцівство на небі й на землі” – говорить св. апостол Павло у посланні до Ефесян (Еф 3,14-15). Підставу, щоби могти це стверджувати, має св. апостол Павло (а разом з ним – і ми) на перших сторінках Книги Буття:
На відміну від усіх інших живих істот, які Бог творить, (Бут 1, 1-25), стосовно Адама Бог діє подвійно: і творить його тілесність «з пороху земного», і вдихає йому в ніздрі віддих життя (Бут 2,7), тобто – будучи Самим Життям і Джерелом життя, передає Адамові Самого Себе. Це значить, що передаючи Самого Себе, Бог стає Адамові Батьком. Це вже виразно розуміє євангелист Лука, звучи Адама сином Божим (Лк 3,38). І будучи сотвореними на образ Божий, перші люди були сотворені також здатними передавати далі цей дар життя, отриманий від Бога, а у ньому – самих себе, як і Бог передав Самого Себе їм. Це значить – передавати своїм нащадкам Боже Самодарування, Божественне начало Життя. У світлі цих роздумів заповідь, яку ми зустрічаємо на перших сторінках Книги Буття: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю» (Бут 1,28) є не чим іншим, як запрошенням до участі у Божественному отцівстві, якого відображенням – у спосіб, відповідний для чоловічої та жіночої статі – є людське батьківство та материнство.

(Доказом того, як глибоко – незважаючи на брак знань з фізіології – розумів св. Тома Аквінський передавання Божественного життя в акті зачаття, є його твердження зі «Суми проти язичників», що сперма батька, як «щось пінисте», передає у цій піні «подих життя» [той самий, що його Бог вдихнув у ніздрі Адама – П.Г.], який є «формуючою силою» для зачатої дитини [Summa contra gentiles, II, 89]. Не можучи інакше пояснити передавання Божественного життя в акті зачаття, св. Тома Аквінський робить буквалістське і хибне з точки зору фізіології твердження, і все ж – яким глибоко істинним є його намір, що лежить в основі цього твердження!).

Таким чином, чоловік та жінка реалізовують вповні свою чоловічість та жіночість, свою особовість – сотвореність на образ Божий – тільки тоді, коли вони передають далі отриманий від Бога дар життя, стаючи батьком та матір’ю і тим беручи участь у Божому отцівстві.

ІІ

Сьогодні у світі стає дедалі помітнішою деградація чоловіків: психічна, духовна, суспільна і також фізична. Дехто вважає такий стан справ «нормою», пропагуючи для її означення «гендерні вислови», такі, як, наприклад, «метросексуал» (не говорячи вже про «гендерні ролі», такі як трансвестит, транссексуал і т.д.), що по суті означають втрату чоловічості, але намагаються цей сумний факт замаскувати. Інші ж дійсно бачать цю деградацію, б’ють на сполох і наводять для її пояснення цілий ряд причин: втрата чоловіками «керівної і спрямовуючої ролі» в суспільстві, через те, що при сучасних суспільних відносинах й технологіях їхні чоловічі якості мисливця, воїна-завойовника і воїна-захисника, та годувальника вже більше не користуються таким попитом, як раніше: за м’ясом не потрібно полювати, його можна купити в супермаркеті; завойовувати, згідно з міжнародним правом, нікого не можна (замість воїнів це роблять економісти й бізнесмени, завойовуючи ринок праці і збуту); захищати країну проживання покликані сучасні військові технології та професійні найманці (серед яких, до речі, можуть бути і жінки); захист своєї сім’ї та житла від нападників чи грабіжників можна передоручити поліції й тілоохоронцям; емансипована жінка може отримувати достатню платню, аби прогодувати своїх дітей й не потребує для цього чоловіка; жінки-заробітчани за зароблені на трудовій еміграції кошти утримують своїх дітей і чоловіків… – цей перелік можна продовжувати. Через те, згідно з цією версією, чоловіки не бачать своєї потрібності, втрачають сенс свого чоловічого буття, вдаються до деструктивної поведінки, стають залежними від алкоголю й наркотиків…

Однак ці причини деградації чоловічості, хоча й дійсні і слушно помічені, – не єдині і не основні. (Деколи й вони самі є наслідками далеко глибшої причини, про яку зараз піде мова). Я стверджую: основною причиною деградації чоловічості в сучасному світі є масова відмова від батьківства – масове заперечення власного батьківства у контрацептивній та абортивній ментальності. Якщо чоловіки вважають себе «крутими» та «просунутими», коли їм вдалося уникнути зачаття дитини, викинувши власне насіння у смітник разом із використаним презервативом, або ж спонукавши свою партнерку їсти гормональні таблетки, то вони не лише заперечують своє батьківство і деградують як батьки – вони деградують і в усіх інших аспектах чоловічості: якщо Адам, вдихнувши Божий «подих життя», не бажає «видихнути його далі», то він задихається і вмирає.

Деградація чоловічості є знаком наших часів

Але найрадикальнішою деградацією чоловічості в усіх її вимірах та аспектах є пряме відкинення, знищення власного батьківства – причетність чоловіків до аборту власної дитини (примушення пратнерки до аборту, порада зробити аборт, фінансування аборту, згода на аборт, байдужість/незаперечення аборту…). Беручи до уваги, що наслідки абортів для усіх осіб, які були до них причетними – т.зв. постабортний синдром (ПАС) – набув в Україні (та і у всіх тих країнах, які легалізували аборти до чи після/внаслідок сексуальної революції 1968-72 рр.) розмаху національної епідемії, ми можемо також і зрозуміти причини деградації чоловічості як такої, яка є ознакою наших часів: небажання і невміння брати на себе відповідальність за інших, навіть за найближчих; самоусунення від виховання вцілілих дітей; нездатність укладати шлюбні стосунки на все життя; розпад вже укладених сімей внаслідок аборту (сторони, які були причетні до аборту, не можуть собі взаємно простити вбивство власної дитини); складність соціалізації (нездатність подбати про себе та сім’ю в економічному/фінансовому плані, важкість тривалого працевлаштування…); алкогольна та наркотична залежність стількох чоловіків – ось далеко не повний перелік ознак глибокої деградації чоловічості внаслідок причетності чоловіків до абортів. Зрештою, і той факт, що у світовій політиці – особливо европейській – спостерігаємо чоловіків, про чию «чоловічість» свідчить лише їхня біологічна стать, чоловіків, позбавлених «хребта», нездатних серйозно відстоювати правду і протистояти злу, нездатних по-чоловічому «гримнути кулаком по столу» й чітко висловити свою позицію та непохитно її дотримуватися, а спроможних лише винувато викручуватися й шукати спокою за всяку ціну, не гидуючи компромісами зі злом, аби у їхніх країнах й надалі процвітало сите та безтурботне споживацтво, – свідчить, як глибоко проникло у суспільства, вихідцями з та легітимними представниками яких ці політики є, почуття вини, породжене постабортним синдромом (у більшості европейських країн аборти легальні), та наскільки зруйноване у цих краях «постмодерного раю» само поняття чоловічості.

ЛИШЕ ПРИЙНЯТТЯ ВЛАСНОГО БАТЬКІВСТВА (ПОТЕНЦІЙНОГО ЧИ АКТУАЛЬНОГО) ЯК БОЖОГО ДАРУ, ЯК ДАРУ, У ЯКОМУ БОГ ПОДІЛИВСЯ З ЛЮДЬМИ СВОЄЮ БАТЬКІВСЬКОЮ СУТНІСТЮ, МОЖЕ ЗЦІЛИТИ СУЧАСНИХ ДЕГРАДОВАНИХ ЧОЛОВІКІВ ТА ДОПОМОГТИ ЇМ ВІДНАЙТИ СВОЮ ЧОЛОВІЧІСТЬ. А для цього потрібно в першу чергу відмовитися від абортивної та контрацептивної ментальності та практики – все інше, включно з присутністю батькі в сім’ї та його участю у вихованні, буде набагато легше осягнути. У цьому напрямку повинні працювати Християнські Церкви (я вважаю, що в Україні та світі Християнські Церкви недостатньо «pro-life», принаймні, рішуче недостатньо працюють у цьому напрямку). Також і держава як форма організованого суспільного життя, покликанням якої є дбати про «спільне добро», повинна докластися до оздоровлення чоловіків шляхом пропагування відповідального батьківства, належного статевого виховання та приготування юнаків до подружнього стану. Але держава повинна також поставити поза законом аборти та контрацепцію як основні чинники руйнування батьківства та деградації чоловічості».

Джерела:

https://www.rodyna.org.ua/katolytske-simeine-vykhovannia-batkivstvo-sviatoho-yosypa/

https://www.rodyna.org.ua/bozhyi-dar-batkivstva-i-dehradatsiia-cholovichosti/

Be the first to comment on "Християнське батьківство – основа Цивілізації"

Напишіть відгук