Чи потрібно християнам брати відповідальність за життя людей, порушуючи закон?

Продовжую вивчати історії Біблії, в яких герої виявляли активну громадянську позицію або політичну активність. Сьогодні – друга частина Естер (Есфір) і Мордехай.

Отже, апогей історії – необхідність Естер зайти до царя Ксеркса і заступитися за свій народ. Всевишній не втручається безпосередньо в цю історію. Однак, «людина все ще може брати участь в діяннях Бога в історії, але Він не буде до них призиватися; йому доведеться їх ініціювати. І людина все ще може бачити, як Божа справедливість і мир втілюються у світі, але цей світ не буде йому переданий; йому доведеться його побудувати». Саме такий план влаштування нового світу придумав Мордехай.

Але (!) Серед персів є закон про заборону заходити без запрошення. «Якщо хто-небудь, чоловік або жінка, прийде до царя, до внутрішнього двору, незваним, один йому вирок – смерть» – каже Естер. Мордехай непохитний: «А хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти царства!… » (Естер 4:14).

Іншими словами, для Мордехая було морально і політично обґрунтованим порушити закон держави заради шансу порятунку життів людей. Це узгоджується з єврейським переконанням: життя людини вище політичних і навіть майже всіх релігійних законів. Мордехай, а згодом й Естер, беруть тягар відповідальності на себе. І втручаються в рішення, які зазвичай є долею тільки політиків держави.

Як зазначив Йоель Мельцер: «самим чудовим аспектом книги є не відсутність Бога як така, а те, що ця відсутність не викликає уражень і відчаю. Мордехай і Естер доводять, що навіть в похмурості нового світу розсіювання, найжахливіше зло ще може бути оскаржене і переможене – до тих пір, поки сама людина бажає взяти на себе ініціативу, щоб перемогти його».

Цей елемент відповідальності за життя людей підкреслює і Яель Шазар: «це історія про те, як зацікавлені люди, приймаючи мудрі і сміливі рішення, змогли повернути державне судно на курс і зберегти різноманітність думок, переконань і практик. Один з уроків Пуриму полягає в тому, що чудеса в наші дні роблять люди, що поступають правильно».

Мої висновки з історії:

1. Якщо у людини є шанс врятувати людське життя, вона зобов’язана ним скористатися. Навіть порушуючи політичні закони. Як сказав Яків «хто знає, що повинен робити добро, але не робить, винен у гріху» (Якова 4:17). Якщо при цьому є ризик загрози власного життя, Писання не зобов’язує, але дозволяє піти й на це.

2. Брати відповідальність на себе задля утвердження справедливості стосовно пригноблених – це обов’язок віруючих в справедливого Творця. Більшість послань пророків царям Ізраїлю містили саме ідею відновлення соціальної справедливості та турботи про пригноблених: «Судіть суд по правді і виявляйте милосердя та милість кожен до брата свого» (Захарія 7: 9).

3. Діючи в інтересах порятунку, важливо використовувати морально обгрунтовані дії. Як зазначив Ешлі Рінсберг, «переслідування політичних інтересів є необхідністю в цьому світі, але без остаточних дій, мотивованих моральними імперативами, це також безглуздо».
Джерело: Слово про Слово

Be the first to comment on "Чи потрібно християнам брати відповідальність за життя людей, порушуючи закон?"

Напишіть відгук