– Когда бомбили, мы в подвалах сидели…
– Я посмотрела в окно, а там все красное, через дорогу от нашего дома все горело…
– Страшно было… В подвалах по несколько дней сидели, спали и ели….
– Мы не можем никуда выйти, потому что везде заминировано…
– Там очень опасно… Гранитное, Староигнатовка и Новогригоровка – это самая страшная зона…
Такі спогади дітей, які відчули війну і проживають у “сірій зоні” – території місійного служіння Християнської Служби Порятунку.
Пропонуємо вашій увазі черговий відео-ролик, підготовлений командою отця Михайла Романіва. Особливо рекомендується тим, хто, живучи тут, на мирних і вільних територіях, уже втомився від війни на Донбасі…
Нагадуємо, що ось уже другий рік діє спільна програма Християнської Служби Порятунку та Дому Святого Мартіна де Поррес з духовної, психологічної та фізичної реабілітації дітей із прифронтових територій. За цей час у гостинному Домі Святого Мартіна побувало близько двадцяти груп дітей із “сірої зони” – із секторів Маріуполя, Авдіївки, Бахмута. Більше сотні дітей та дорслих, які їх супроводжували у подорожі, згадуватимуть Фастів як місце, де вони досвдічили любов, прийняття і турботу, яких так не вистачає у їх непростих буднях, особливо зараз, в умовах війни. А для багатьох з них дні, проведені під опікою команди отця Михайла Романіва, стали також першим духовним досвідом у їх житті, моментом, коли вони вперше познайомилися з Богом.
Be the first to comment on "Діти і війна: Когда бомбили, мы в подвалах сидели… Я посмотрела в окно, а там все красное, через дорогу от нашего дома все горело"