Галина Канафоцька, координатор Центру соціального лідерства ХСП, про просвітництво в умовах суспільних трансформацій і політичних виборів

Департамент зовнішніх зв’язків УГКЦ організував проведення круглого столу на тему: «Від свідомого виборця до відповідального політика» з циклу «Засади довіри до влади», що відбувся в Укрінформі.

Метою заходу було обговорення та визначення найбільш важливих складових виборчого процесу в Україні, зокрема: усвідомлення відповідальності виборця-християнина за власний голос, а політика-християнина – за дотримання християнських цінностей у своїй політичній діяльності; вдосконалення законодавства; широке просвітництво задля позитивного впливу на перспективи забезпечення процесів переходу влади від управління суспільством до служіння йому та інше.

Серед інших, у круглому столі взяли участь: Віталій Кривицький –  єпископ РКЦ, головуючий у ВРЦІРО; о. Олекса Петрів – митрофорний протоієрей, к.ю.н., керівник Департаменту зовнішніх зв’язків УГКЦ в Україні; Василь Костицький – доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, академік Національної академії правових наук України, голова Асоціації Українських Правників.

До обговорень на круглому столі також була запрошена Галина Канафоцька – координатор Центру соціального лідерства ХСП.

Нижче подані тези її виступу, підготовлені до круглого столу.

Галина Канафоцька

Просвітництво в умовах суспільних трансформацій і політичних виборів

Формування нової системи економічних відносин та зміна суспільно-політичних орієнтирів уже призвели до кардинальної переоцінки цінностей у громадян України, що, у свою чергу, призводить до змін всієї системи соціальних відносин.

Продовження поширення соціального цинізму через брак довіри до влади через відсутність позитивних змін і передвиборчих стереотипів (типу «від нас нічого не залежить»).

Будучи певним віддзеркаленням політичних, економічних, ідеологічних процесів, мораль здійснює зворотній вплив на ці процеси.

Цінності і  відповідно їм сформована суспільна мораль – феномен конкретно-історичний. Морально-етична спроможність громад і індивідів, які їх формують, суттєвим чином позначається на особливостях конкретного (в національно-історичному відношенні) громадянського суспільства.

Продовження руйнування соціального капіталу (війна, виїзд за кордон).

Відкриті комунікації сприяли виходу різних процесів за межі нашої держави і забезпечили взаємодію соціальних спільнот на горизонтальному рівні по всьому світу.

З’явився новий цивілізаційний аспект: виявлення і запозиченння з розвитку інших систем нових ресурсів, можливостей, нових інструментів і механізмів для їх ефективного використання в Україні

Постійна взаємодія культурного і цивілізаційного: культура забезпечує духовне наповнення цивілізації, цивілізація забезпечує створення умов для розвитку культури …

Термін «культура» від латинського «cultura» – обробка, виховання, освіта, розвиток, шанування. За загальноприйнятим визначенням (1985 р. конференція ЮНЕСКО) культура – це комплекс духовних, емоційних та інтелектуальних рис суспільства на конкретному історичному етапі його розвитку. Тобто системоутворюючим елементом поняття культури постає категорія світогляду.

Як поєднати цивілізаційний розвиток і культуру? І чи може це бути політичним проектом і кінцевою метою чергових виборів? І при яких умовах таке поєднання здатне спрацювати? А може мета все-таки людина? Бо поєднання цивілізаційного розвитку і культури спрацює лише за умови гідної самореалізації людини в соціумі, розкриття її потенціалу та примінення нею дарів, що дозволить їй почуватися гідною і щасливою. Це водночас і забезпечить збалансований зв’язок і взаємозалежність між культурою і цивілізацією. Гідна, самозреалізована людина здатна творити і підтримувати саме демократичне суспільство.

Україна обрала євроінтеграцію з наміром вступу в ЄС. Коріння справжньої демократії ЄС: принцип рівності, практика братерської любові, особиста свобода, повага до прав людини.

Держава повинна працювати на спільне благо і поважати громадян. Така доктрина взаємодоповнюваності стала основоположним принципом ЄС, який захищає громадянське суспільство, опираючись на цінності: свобода, рівність, солідарність/єдність, мир

Демократичне суспільство не знищує свободу в обмін на добробут, а творить економічну, політичну і духовну свободу особистості, що є умовою її розвитку і запорукою того, що система не скотиться до авторитаризму і тоталітаризму.

Справжня демократіїя покеровується принципом любові до ближнього (ЄС) – «Люби ближнього свого як самого себе» (великий європейський експеримент) і вимагає служіння.

Цивілізаційний вибір формується політикою держави, яка обирає водночас і спосіб життя та відповідні цінності незалежно від зовнішньоекономічної інтеграції. Це вибір не місця у світі, а своєї власної парадигми і стратегії власного поступу у світі. Такий вибір має стати результатом широких суспільних дискусій та консенсусу політичних еліт і народу.

Реальна сучасна боротьба – це боротьба за свідомість людей.  Інструментарій у цій боротьбі: інформація, освіта/просвіта, виховання/культура/цінності.

Гідна самореалізація людини зумовлюється не споживанням, а творчістю, стаючи при цьому цінністю, а не засобом володіння чимось . Для усвідомлення і розуміння цього потрібне просвітництво.

Цивілізаційний вибір і розвиток можливий за умови реальної консолідації гідно самореалізованих громадян країни. Тоді відповідальність буде не лише за владою, а за усім суспільством. Це змінить життя на основі обраних цінностей не якогось абстрактного виборця, а реального громадянина. Тоді заданий політиками і громадянами цивілізаційний напрямок розвитку країни через ціннісну складову гармонізуватиме з архетипами культури й ментальністю нашого народу.

Кожна культура у творчості її представників має здійснити свою, закладену в її глибинних основах місію збагачення загальнолюдської культури.

Саме освітньо-просвітницькі програми в період сучасних суспільних трансформацій, і особливо під час політичних виборів, повинні включитися в процеси забезпечення формування  нового рівня свідомості та можливостей для змін способу мислення, цінностей, а відтак  і  життя людини в соціумі, її гідної самореалізації.

Філософія такого просвітництва повинна опиратися на Соціальне вчення Церкви, викладене в «Компендіумі», яке засвідчує, «що різнобічна діяльність громадянського суспільства – насамперед волонтерських організацій і кооперативних об’єднань у приватно-соціальному секторі, який скорочено називається «третім сектором», аби відрізнити його від держави і ринку, – становить найадекватніший шлях розвитку соціального виміру людської особи, яка знаходить у таких видах діяльності необхідний простір для цілковитого самовираження.

Поступовий вихід соціальних ініціатив за межі державної сфери відкриває можливості для активної присутності і прямої дії громадян, перебираючи на себе функції держави. Це важливе явище часто здійснюється у неформальний спосіб і творить нові позитивні перспективи для реалізації прав людини, якісно збагачуючи демократичне життя, і показує, що моральна основа будь-якої суспільної дії – це розвиток людської особи, а також визначає норми суспільної діяльності: вона повинна відповідати істинному благу людства і прагнути створити умови, що дозволять кожній людині реалізувати своє цілісне покликання.

Присутність мирян у суспільній сфері – це служіння, знак і вираз любові, що відповідним чином проявляється в сімейному, культурному, трудовому, економічному і політичному житті.

Вибори – це здача іспиту суспільства на свою зрілість, який українське суспільство провалює вже 28 років, випрацювавши (для виправдання такого провалу) навіть певні стереотипи, якими стала  покеровуватись більшість виборців, і які можна розвінчати лише в процесі підготовки виборця до виборів.

Ключову роль у  такій підготовці повинно зайняти просвітництво, яке сприятиме забезпеченню організованого суспільного інтересу до виборів і допоможе виборцям зрозуміти суть демократичних виборів та сформувати суспільний запит на політика, за якого він свідомо і відповідально проголосує. Але не лише як за особу, а за розроблену ним програму (цивілізаційний проект), – не декларативну, а реальну і можливу для реалізації в конкретній громаді чи соціумі.

Якщо виходити з того, що політика є те, що стосується нас всіх, то ми є складовою і чинником впливу на системи, в яких живемо і які створюємо. Тож у першу чергу маємо змінюватися самі й стати тією зміною, яка сприятиме оновленню цієї системи з наповненням її відповідним ціннісним контекстом

І чомусь історично складається так, що саме Українська Церква у своєму служінні українському народу чи не найбільше вболіває за долю України і займається просвітою українців. Згадаймо великий приклад такого служіння своєму народові Патріархів Андрея Шептицького, Йосифа Сліпого і Любомира Гузара. Прообразом того, що повинно стояти в основі досягнення певних ідеалів: – духовність й освіта/просвіта, стало одночасне закладення, будівництво і завершення Йосифом Сліпим (за 2 роки на висланні після 18 років радянських таборів) у Римі Храму Святої Софії, як прообразу Софії Київської, і Католицького університету. Сучасна Українська Церква гідно продовжує їх справу, підтвердженням чого є Звернення Синоду Єпископів УГКЦ  не лише до вірних, а й до всіх громадян України з нагоди Президентських виборів. Свої Звернення з приводу виборів Президента в Україні до своїх вірних і усіх співвітчизників також оприлюднили Священний Синод Православної Церкви України і Конференція Римо-католицьких Єпископів України.

Центральна категорія політики – влада. Об’єктивна влада – сума всіх можливостей у розпорядженні тих, хто при ній. Суб’єктивна влада – сума тих можливостей, якими ми плануємо обмінюватися. Якою є сума суб’єктивних можливостей, що забезпечується нашою гідною творчою самореалізацією, такою можна заповнювати об’єктивну владу. І якщо хочемо якісного морального і духовного оновлення політики, то маємо бути свідомі того, що все це має прийти в політику ззовні як сума наших суб’єктивних можливостей. Ця сума залежить від кожного з нас і водночас від тих, з ким будуємо взаємовідносини. Бо лише єднаючись у своїй різності і взаємозалежності з іншими, ми здатні чогось досягти.

Саме просвітництво здатне включити механізм свідомого руху від залежності через незалежність до взаємозалежності. Незалежність – це вже досягнення. Взаємозалежність – це вибір, який здатні зробити лише незалежні люди.

Просвітництво здатне призвести до позитивних змін не лише під час підготовки до виборів, а й спричинитися до змін у всіх сферах людської життєдіяльності: в процесах світоглядних змін; в освітніх трансформаціях; в оновленні християнської родини; в громадських ініціативах; в організаційному розвитку громадянського суспільства. Але саме просвітництво у передвиборчі періоди може вплинути на перспективи забезпечення процесів переходу влади від управління суспільством до служіння йому.

Be the first to comment on "Галина Канафоцька, координатор Центру соціального лідерства ХСП, про просвітництво в умовах суспільних трансформацій і політичних виборів"

Напишіть відгук