ХСП підтримує звернення до керівництва України щодо відставки міністра освіти і науки Ганни Новосад

Християнська Служба Порятунку підтримує звернення до керівництва України щодо відставки міністра освіти і науки Ганни Новосад. Його ініціатором є Рух «Домашня церква». Просимо долучатись до цієї вимоги та особисто надсилати відповідний текст звернення до вказаних адресатів.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО КЕРІВНИЦТВА УКРАЇНИ,

ПРЕЗИДЕНТА, ПАРЛАМЕНТУ, КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ,

МЕРІВ МІСТ, ГОЛІВ ОБЛАСНИХ І РАЙОННИХ АДМІНІСТРАЦІЙ

З ПРИВОДУ ОСТАННІХ ПОДІЙ І РІШЕНЬ

В МІНІСТЕРСТВІ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Ми, громадяни України, віруючі християни, відповідальні батьки, представники мирянських християнських спільнот та громадських організацій, звертаємося до Вас та до всіх людей доброї волі, небайдужих до основоположних цінностей українського народу.

Недавня скандальна заява міністра освіти і науки України Ганни Новосад, як і так звана “антидискримінаційна експертиза” шкільних підручників, що її Міністерство освіти і науки України за сприяння іноземного Фонду Гайнріха Бьолля[1] розпочало ще в 2016 році, і вона триває досі та набирає обертів, сколихнула українське суспільство, привернувши увагу до того, яку небезпеку несе в собі просування гендерної ідеології в освітній простір України.

Незважаючи на численні протести української громадськості, петицій до керівництва держави, застережень з боку Всеукраїнської Ради Церков і Релігійних організацій, до яких належить більшість громадян України, громадських діячів, на жаль, далі продовжується нав’язування гендерної ідеології українському суспільству: саме за керівництва Міністрів освіти і науки України Лілії Гриневич та Ганни Новосад Міністерство освіти і науки України стало полігоном для проведення небезпечного гендерного експерименту. Жертвами цього експерименту стають діти, школярі, учні та студентська молодь, які є беззахисними перед змістами, що їх подає їм система освіти. До того ж, “антидискримінаційну експертизу” підручників та змістів освіти здійснюють “експерти” з громадських організацій, які не мають для цього жодних юридичних повноважень[2]: освіта в Україні стає заручником протизаконної цензури.

Впровадження “антидискримінаційної експертизи” шкільних підручників, і зокрема — недавня заява Міністра освіти і науки України Ганни Новосад підтвердили, що впровадження гендерної ідеології безпосередньо пов’язане з переслідуванням, тавруванням та витісненням з освітнього процесу України тисячолітніх цінностей християнського, родинного і національного життя.

Наводимо фрагменти із заяви Міністра Ганни Новосад. На питання: “Чи стане колись українська школа ґендерно нейтральним середовищем, чи залишиться місцем де роздають соціальні ролі?”, Міністер відповіла:

“Чесна відповідь така: я не знаю коли вона такою стане. Але я точно буду робити все можливе, щоб вона такою стала, тому що я вважаю, що школа має будуватися на рівності можливостей і на навчанні учнів цієї цінності. Безперечно, що в школах не має бути місця якимось архаїчним стереотипам і уявленням, які були там присутні в попередньому столітті, але досі фігурують в нашому суспільстві”.  “Свою роботу я почала із протистояння в ситуації з курсом «Основи сім’ї». Безперечно, заключення мають давати експерти, але я теж вмію читати, і не хочу аби в школах дітям навішували такі догми[3]

Що це означає? Протягом найновішої історії шкільництва після проголошення Незалежності України школярі і школярки не були й не є дискриміновані за статевою ознакою. Конституція України у статті 24 виразно стверджує: “Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям”, і ці конституційні гарантії поширюються й на учнів шкіл. Якої ще “рівності” потрібно, якої ще не гарантовано хлопцям і дівчатам у школі? Що ж тоді означає “ґендерно нейтральне середовище”? Заперечити статеві відмінності між хлопцями і дівчатами? Заперечити той антропологічний факт, що батьками можуть бути тільки чоловіки, а матерями — тільки жінки? Нівелювати відмінності хлоп’ячої і дівочої шкільної форми? Зрівняти нормативи фізичного виховання для хлопців і дівчат? Заборонити дівчатам використовувати і приносити до школи суто жіночі засоби гігієни? Скасувати поділ на чоловічі і жіночі туалети, душові, роздягалки? Заборонити роздільні медогляди учнів, що їх проводять відповідні спеціалісти — андрологи та гінекологи? Заборонити маскулінні й фемінінні імена та прізвища?

Без попереднього обговорення з суспільством, в односторонньому порядку задекларовано намір і започатковано закріплення в державних актах системи освіти в Україні однієї ідеології — гендерної. Її хибним і антинауковим положенням незаконно надається статус критерію, згідно з яким будуть визначати якості, цінності, змісти та навчально-виховну практику в освітніх зкладах. Увесь освітній процес, починаючи від дитячих садочків, через школи і до ВНЗ зазнає докорінної трансформації під стандарти однієї ідеології: це вже не демократія, а тоталітаризм комуністичного зразка недавнього радянського минулого. Таким чином, “гендерно-нейтральне середовище”, що його пані Міністр називає “цінністю, якої вона планує навчати учнів в Україні”, означає надання переваги гендерній ідеології за рахунок порушення прав переважної більшості українських громадян, для яких сімейні й християнські цінності є базовими.

Що стосуєтся оголошеної Ганною Новосад протидії курсові «Основи сім’ї»[4], у якому представлено розуміння сім’ї як союзу чоловіка і жінки та показано неприйнятність абортів і контрацепції як загроз життю, любові й існуванню сім’ї (такі змісти вона зневажливо називає “архаїчними стереотипами і уявленнями” та “догмами”), то в цій протидії простежується як дискримінаційне відношення до шлюбу чоловіка і жінки, визначеного статтею 51 Конституції України[5], так і її світоглядна позиція, спрямована проти життя людини як такої: адже, щоб узагалі мати права, їхні носії мусять бути спершу зачаті, народжені й виховані у сім’ї. Своєю протидією згаданому курсові пані Міністр недемократично та в односторонньому порядку позбавила права школярів на вивчення курсу, який представляє природні основи подружжя, чим порушила право на освіту для дітей переважної більшості громадян України.

За своєю посадою пані Міністр Ганна Новосад зобов’язана поважати культурні традиції і надбання свого народу, однак, її заяви та дії свідчать про протилежне: вони є порушенням права дітей на освіту та права батьків на виховання дітей згідно зі своїми світоглядними переконаннями: вона не тільки ігнорує погляди і потреби переважної більшості громадян України, але й має намір піддати їх дискримінації за релігійною, світоглядною та сімейною ознаками. Заяви та дії Ганни Новосад носять виразно протегуючий характер з метою надання надзаконного статусу одній ідеології — гендерній, що є прямим викликом для існування демократії в Україні, а також порушує статтю 24 Конституції України: “Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками”.

Протиправна складова у діях і заявах Ганни Новосад, а також зневажливе відношення до традицій власного народу ставить питання про доцільність її перебування на займаній посаді. Окрім того, ступінь магістра, наіть отриманий в Університеті Маастрихта, для очолювання структури, яка присвоює наукові ступені кандидатів і докторів наук, та надає звання доцентів і професорів, — це трішки замало.

З огляду на вищенаведене, вимагаємо:

1. Звільнити Ганну Новосад з посади міністра освіти і науки України.

2. Скасувати так звану “антидискримінаційну експертизу” шкільних підручників.

3. На законодавчому рівні заборонити впровадження гендерної ідеології в систему освіти України.

Додаток:

Упродовж останніх років Українські Церкви, виконуючи свій пастирський обов’язок, у синодальних зверненнях їхніх єпископів попереджали українське суспільство, яке через замовчування зі сторони вітчизняних ЗМІ було дезорієнтоване у цьому питанні.

  •  Декларація єпископів УПЦ КП (нині ПЦУ): “Там, де легалізовано проституцію й наркоманію, одностатеві шлюби й евтаназію, вже зараз ставиться питання про легалізацію педофілії. Україна не повинна йти таким згубним шляхом. Враховуючи те, що вищезгадані гендерні теорії прямо і однозначно спотворюють Богоодкровенне вчення про людину, її природу та призначення у світі, виправдовують гріх та аморальність, Церква відкидає їх як лжевчення”.[6]
  • Звернення єпископів УГКЦ: Українське суспільство на загал не обізнане в питаннях теорій гендеру, а це сприяє процесу тихого і підступного нав’язування йому гендерної ідеології. Справді, пропаганда та поширення цієї ідеології приховано ведеться на різних рівнях законотворчому, інформаційному, освітньо-виховному… При цьому свідомо замовчуються незаперечні факти про шкоду гендерної ідеології для психічного та фізичного здоров’я, зокрема дітей і молоді, не кажемо вже про підкопування самих основ людського, родинного та сімейного життя, що несе зі собою такі теорії.[7] Представники Церкви стверджують, що  назагал, і, зокрема, через ЗМІ хитро ігнорується факт, що ціллю гендерної освіти є “сексуалізація дітей і молоді, яка приводить до … сексуальної   залежності, а молода людина у результаті такого виховання стає постійним клієнтом   фармацевтичних, еротичних, порнографічних, педофільських і абортивних корпорацій”.[8]
  • “Гендеризм парадоксальним чином твердить, що існування двох статей це — джерело дискримінації, а отже є неприйнятним… Цю фантасмагоричну до абсурдності ідею визнавці гендеру протиставляють природному порядкові, який заданий Творцем усього існуючого і посилено експлуатують у системі освіти і вихованні дітей. Таке «виховання» руйнує психіку та самоусвідомлення дітей і є надзвичайно небезпечним! Це — смертельна загроза для життєдіяльності сім’ї і цілого народу”.[9]

[1] Фонд Гайнріха Бьолля (Heinrich Böll Stiftung) — німецька неурядова організація імені Гайнріха Бьолля, яка фінансується здебільшого за рахунок Федерального уряду Німеччини. Організаційна структура фонду включає 16 земельних фондів в самій Німеччині та 28 закордонних представництв, які ведуть діяльність в 60 країнах на 4 континентах. Фонд вважається тісно пов’язаним з партією «зелених» Німеччини. В Україні Фонд відомий фінансуванням гей-парадів в Україні, активно просуває ліво-ліберальні ідеї та фінансово підтримує ЛГБТІ та феміністичний рух. Інформація про угоду МОН з Фондом Гайнріха Бьолля: Підручник без дискримінації: МОН починає впровадження нових стандартів. — http://mon.gov.ua/usi-novivni/novini/2016/06/02/pidruchnik-bez-diskriminacziyi-mon-pochinae-vprovadz/

[2] Наприклад, представники ГО «Феміністична майстерня», ГО «Гендерний інформаційно-аналітичний центр «КРОНА», ГО «Едкемп Україна», ГО «Кременчуцький інформаційно-просвітницький центр «Європейський клуб» тощо, які є центрами просвіти та захисту інтересів ЛГБТІ і які також створені за фінансової підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля.

[3]Новосад: За чотири місяці ми виконали 70% з того, що пообіцяли. — https://ua.interfax.com.ua/news/interview/636506.html

[4]      Освітня програма “Основи сім’ї”. 70 тем про те, як збудувати щасливу сім’ю. Автор: Адріан Буковинський. — http://osnovy.info/

[5]      Конституція України, стаття 51: “Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. … Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою”.

[6] ДЕКЛАРАЦІЯ Помісного Собору про негативне ставлення до гріха содомії (гомосексуалізму). —  https://www.cerkva.info/church/deklaratsiya-pomisnoho-soboru-pro-nehatyvne-stavlennia-do-hrikha-sodomii-homoseksualizmu

[7] Послання Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ стосовно небезпеки гендерної ідеології. — http://news.ugcc.ua/documents/poslannya_sinodu_yepiskop%D1%96v_kiievogalitskogo_verhovnogo_arhiiepiskopstva_ugktsstosovno_nebezpeki_gendernoi_%D1%96deolog%D1%96i_78209.html

[8] Беата Говорко-Складанек ОТНОШЕНИЕ КАТОЛИЧЕСКОГО КОСТЕЛА       К “ГЕНДЕРНОЙ ИДЕОЛОГИИ./ За заг. ред. Дороніної Т. О. – Кривий Ріг : ВЦ КГПІ ДВНЗ «КНУ». – 2015. – Вип. 1. – 150 с.

[9] Konferencja Episkopatu Polski. List pasterski na Niedzielę Świętej Rodziny 2013 roku. — https://episkopat.pl/list-pasterski-na-niedziele-swietej-rodziny-2013-roku/

1 Comment on "ХСП підтримує звернення до керівництва України щодо відставки міністра освіти і науки Ганни Новосад"

  1. Виктор Хотемской | 17/02/2020 at 12:41 | Відповіcти

    ВСІХ ДО СУДУ бОЖОГО И НЕГАЙНО, А НЕ ТІЛЬКИ У ВІДСТАВКУ…

Напишіть відгук