Модуль «Об’єктивні і суб’єктивні фактори впливу на прийняття рішень» курсу «Основи соціального лідерства-служіння»

Модуль 3.1.1.

«Об’єктивні і суб’єктивні фактори впливу на прийняття рішень»

із циклу модулів підтеми 3.1.

«Прийняття рішень в контексті відповідальності»

теми 3.

«Лідерство-служіння в забезпеченні успішного розвитку громад»

загального курсу

«Основи соціального лідерства-служіння».

 «Нам бракує усвідомлення спільного походження, взаємної приналежності та спільного майбутнього. Це базове усвідомлення дало би можливості для розвитку нових переконань, способів поведінки та стилів життя. Перед нами – значний культурний, духовний та освітній виклик, який передбачає тривалий процес відновлення.»

(п.202. Енцикліки Святішого отця Франциска «Laudato Si»)

Про турботу за наш спільний дім, 149)

Автор: Галина Канафоцька, координатор Центру стратегічних комунікацій та моделювання ХСП, тренер-викладач.

Цільова аудиторія: Різні фокус-групи від старшокласників до дорослого населення різного роду діяльності, релігійних, політичних та ідеологічних вподобань, різного рівня знань та компетентностей, різного рівня свідомості з високою мотивацією до власного зростання та бажанням відкриття свого потенціалу/талантів на шляху досягнення особистого і колективного розвитку та спільного блага і руху до відкриття та формування власного лідерства на засадах лідерства-служіння.

Вид: Творчий диспут-тренінг.

Контекст модуля: Модуль «Об’єктивні і суб’єктивні фактори впливу на прийняття рішень» складається з трьох частин і подається з метою розуміння факторів  впливу на прийняття рішень особистісного та організаційного характеру, доповнених елементами вікової психології та теорією поколінь. А ще для усвідомлення необхідності й потреби зважати при прийнятті рішень на  вікові точки біфуркації, через які, накопичуючи певний потенціал та формуючи відповідні цінності, особа/группа осіб/організація/громада/суспільство переходить в наступну фазу свого життя/існування/розвитку.

Учасники модуля в процесі колективної взаємодії й співпраці між собою  матимуть змогу: в тренінговому режимі за заданими умовами попрактикуватися в прийнятті рішень; зрозуміти, яким чином у процесі спільного навчання формуються наші компетентності та завдяки чому забезпечується групова і колективна інтеграція; усвідомити важливість нашої різності, яка нас об’єднує.

Дещо з презентаційних слайдів і матеріалів модуля:

Частина І. Прийняття рішень: об’єктивні та суб’єктивні фактори впливу

Загальний інтеграл прийняття особистих рішень:

1. Виникнення потреб/мотивів.
2. Боротьба мотивів.
3. Прийняття рішень.
4. Планування.
5. Зворотній зв’язок (різні варіанти).
6. Коректування (при потребі).
7. Реалізація підкоректованих планів.
8. Забезпечення потреби.

• Незабезпечена потреба – дія.
• Якщо декілька незабезпечених потреб – боротьба мотивів.
• Якщо якийсь мотив переважає – дія на його забезпечення.
• Якщо мотиви рівнозначні – прогнозуємо кінцевий результат і приймаємо рішення.

Над якими питаннями варто порозмірковувати?

• Чи маємо навички, досвід прийняття рішень?
• Чи здатні бачити кінцевий результат?
• Чи впевнені, що рішення, прийняте вами, гарантує 100-відсотковий успіх?
• Які фактори впливають на прийняття рішень саме вами: об’єктивні?, суб’єктивні?

Що і як впливає на прийняття рішень?

• Потреби;
• Бажання;
• Інтереси;
• Цінності;
• Поради авторитетних людей (друзів, старших: батьків, вчителів, викладачів, начальства…)/довіра до людини;
• Вплив неформальних лідерів/ приналежність до неформальної групи, відданість їй;
• Відсутність власного досвіду;
• Неможливість побачити кінцевий результат/ більшість результатів передбачаються як невдалі;
• Застрявання на етапі боротьби мотивів/ швидка зміна рішень;
• Намагання прийняти лише ті рішення, що гарантують 100-відсотковий успіх;
• Давання іншими гарантій успіху рішень, які ви хочете приймати – намагання обговорювати свої думки з іншими – сумніви щодо власного вибору;
• Дефіцит потрібної інформації – як наслідок – тривожність, нервовість;
• Наявність/поява потрібної інформації – як наслідок – зняття тривоги, придушення тривоги, у т.ч. через поради інших.

Рішення прийнято, але:

• Якщо хтось з порадників висловиться негативно з цього приводу, то

наслідок – повернення до боротьби мотивів.

Далі:

1. Страх перед невдачею.

Наслідок – падіння самооцінки.

2. Розуміння, що рішення може бути не оптимальним,

тоді –  маєте оцінити ризики.

3. Усвідомлення того, що рішення може не призвести до успіху.

Це  – навчання.

Тоді:

• аналіз невдачі;
• висновки.

Наслідок  – не веде до падіння самооцінки.

Наше трактування подій – річ суб’єктивна, що залежить від:

• Нашого стилю мислення;
• Від того, що ми самі думаємо про себе та про свої можливості;
• Чому більше надаємо значення – успіху чи поразці.

Трактування подій і відповідний цьому стан:

• Формують позицію, яку ми займаємо в майбутньому;
• Визначають дії, до яких вирішуємо вдатися;
• Забезпечують результати, яких досягнемо.

Наша адаптивність

• В умовах адаптивності людина не формує і не має навичок прийняття самостійних рішень.

Адаптивність особливо небезпечна, коли це стосується дітей,
бо за дітей рішення приймають:

• Батьки (знають, як їм жити, куди піти вчитися, яку професію освоїти, який диплом отримати, з ким створити сім’ю, з ким дружити тощо).
• Вчителі, викладачі (знають, що ви повинні вчити, яке навантаження отримувати…).
• Суспільство (яких норм моралі дотримуватися….).

Причина пасивності

• Намір прийняти рішення, що гарантує успіх для людини, що виховується в умовах адаптивності, призводить до відмови від рішення.

Наслідок – відмова від вибору.

Але

• Це також вибір – лишити усе так, як є.

Саме це є причиною  пасивності

Важливо усвідомити, що:

• У процесі прийняття рішень найвагомішим є спілкування: із самим собою, з іншими.
• На якості спілкування формується почуття власної гідності, яке за загальноприйнятою думкою ґрунтується на результатах, яких людина досягла в житті.
• Більшість результатів залежить від цінностей і переконань, які особа випрацювала раніше.
• Поведінка людини, її зовнішні дії завжди походять від внутрішньої поведінки.
• Приймати рішення потрібно з усвідомленням того, що воно може піддаватися перегляду і коректуванню (при потребі).
• Потрібно прораховувати ризики і розглядати альтернативи.
• Варто максимально вгамовувати емоції при прийнятті рішень і керувати ними.
• Необхідно правильно визначати незабезпечені власні потреби.
• Перешкоди, що стають викликами, варто перетворювати у нагоди для зростання.
• Потрібно постійно самовдосконалюватися (ріст рівня свідомості, ріст духовності).
• Духовна сила, яку ми відчуваємо всередині себе, дозволяє нам активно діяти і ставати здатними здійснювати власні мрії.
• Потрібно усвідомлювати власні обмеження.
• Пізнання власних обмежень забезпечує свободу, яка дозволяє стати справжнім лідером, бо лідерство – не для окремих, а для кожного.

Пізнання власних обмежень дозволяє стати справжнім лідером, який уміння керувати опирає на смиренності, бо лідерство– це не стільки вияв влади над іншими, скільки здатність дати іншим можливість проявити себе.

(за О. Діанином-Гавардом)

Смирення є:

• Плодом мудрості;
• Силою;
• Доказом психічного здоров’я;
• Ключем до успіху;
• Шляхом до справжнього лідерства.

«Практикуючи смирення, лідер учить і надихає людей, якими він керує. Але в той самий час він учиться в них, сприймає їх як дар для самого себе: з їх допомогою він зростає і вдосконалюється як особистість. Практикувати смирення – означає служити іншим і дозволяти іншим служити тобі. Багато людей через брак смиренності не хочуть, щоб їм служили. Як наслідок вони не дозволяють іншим реалізувати себе як особистість.»

(Олександр Діанин-Гавард )

Частина ІІ. Психологія прийняття рішень

Прийняття рішень  передбачає забезпечення

• потреб,
• бажань,
• інтересів,

як окремої особи, так і груп осіб.

При прийнятті рішень покеровуються цінностями: 

• особистісними (рішення приймає одна особа самостійно для забезпечення власних потреб, бажань, інтересів),
• спільними організаційними (коли рішення приймається задля забезпечення потреб організаційного характеру та досягнення бажаних результатів у процесі спільної діяльності членів груп – організацій).

Психологія прийняття рішень передбачає

• врахування віку, який має свої точки біфуркації, через які, накопичуючи певний потенціал, особа /група осіб/суспільство переходить в наступну фазу свого життя/існування/розвитку.

Вертикальна і горизонтальна площини нашого розвитку

По вертикалі

• Духовного росту і споживання.

По горизонталі

• Матеріального росту і споживання.

Чотири фази площин:

1. Дитинство.
2. Юність.
3. Дорослість.
4. Зрілість.

Кожна фаза по психології прийняття рішень означена своїми:

• Потребами,
• Бажаннями,
• Інтересами,
• Цінностями.

Досягнувши 4 фази, означеної як «Зрілість»,

• вашими потребами стануть – діловий чи соціальний внесок;
• вашими бажаннями будуть – атмосфера спокою, спостереження;
• ваші інтереси зосередяться на усвідомленому інвестуванні (досвіду, знань, капіталу…);
• ви покеровуватиметеся цінностями – віра, досвід, спадок (лишити по собі щось значуще), взаємозалежність, мудрість, довіра, любов…

Рух до зрілості:

• Від фази «Дитинство» до фази «Зрілість».
• Від залежності через незалежність до взаємозалежності.

«Парадокс: святість досягнути простіше, ніж мудрість, але бути мудрецем простіше, ніж бути святим. Розважитися. – Тобі необхідно розважитися! І розкриваєш очі назустріч строкатості, що вражає або жмуришся із-за своєї короткозорості…Не дивись зовсім! Живи внутрішнім життям – і ти побачиш незнайомі раніше форми і фарби нового, кращого світу. Побачиш багато кольорів і рельєфність, про які не знав раніше. Ти будеш спілкуватися з Богом і пізнаєш свою незначність…, але Любов тебе опалить тим полум’ям, яке ще більше наблизить тебе до Отця, а через Нього – до людей, до твоїх братів.»

(Св. Хосемарія Ескріва де Балагер)

« Якщо ти втратиш духовний сенс свого життя – твоя любов стане філантропією, чистота стане правилом пристойності, самопожертва – абсурдом, аскетизм – катуванням. І всі справи твої будуть безплідними.»

(Св. Хосемарія Ескріва де Балагер)

 «Коли лідер служить іншим своїм серцем, розумом і волею, він віднаходить зміст і цінність власного життя. Він відчуває й переживає велич людської гідності та містичну нитку, що зв’язує воєдино все людство. »

(Олександр Діанин-Гавард )

Частина ІІІ. Теорія поколінь

(в основу розробки покладені робочі матеріали тренера курсів ПК 2018 року “Освіта дорослих” – коуча, конфліктолога, фасилітатора Дмитра Мельника)

Керовані процеси/компетентності

• Процес індивідуалізації/особисті (власні, персональні) компетентності.
• Процес професійної соціалізації/професійні компетентності.
• Процес організаційної соціалізації/організаційні компетентності.

Вихід з минулої парадигми

• Не означає відсутності потреби у підготовці професіоналів.
• Знання будуть потрібні, доки потрібні будуть професіонали/експерти.

 У сучасному світі

• Парадигма змін.
• Минула парадигма – суспільство знань, що готує професіоналів і лідерів для роботи у конкурентному середовищі.
• Знання поступаються місцем інформації.
• Неймовірно висока швидкість змін.
• Потреба працювати зі змінами на їх швидкості.

Парадигма минулої епохи – парадигма конкуренції

• Базова форма взаємовідносин –конкуренція.
• Підготовка лідерів відповідного типу для роботи в умовах конкуренції.

Лідери в парадигму змін

• Суспільство знань – суспільство інформації…
• Яких лідерів вимагає сьогоднішня парадигма змін?
• Чи лишається актуальним питання підготовки лідерів і чому?

 Найголовніше сьогодні

• Здатність людей швидко комунікувати і взаємодіяти один з одним.
• Дотримання принципу взаємодоповнення – швидко і своєчасно доповнювати один одного.
• Забезпечення позитивної взаємодії у процесі взаємодоповнення.

 Взаємовідносини/взаємодія – це все, що у нас є

• Ми не знаємо, хто ми є, доки не починаємо взаємодіяти з іншими людьми, ідеями, подіями.
• Зіштовхуючись у конкретному просторі з новими ідеями, ми пробуджуємо свій потенціал.
• Взаємовідносини – це команда/громада.
• Нам потрібна команда/громада.
• Ми не можемо досягти прогресу самі.

Вперед у майбутнє через минуле

Теорія поколінь

• Створена в 1991 році американськими вченими (демограф Нейл Хоув, історик Вільм Штраус)
• Виникла на перетині наук: економіка, демографія, історія
• Основна думка авторів: причини конфліктів приховуються не у віковій різниці, а в ціннісних розбіжностях, спричинених різними факторами зовнішнього впливу

Висновки досліджень авторів теорії поколінь

• Події й виховання в окремо визначеному історичному періоді подібні
• Цінності людей даного історичного періоду можуть бути подібними
• Цінностей, яких ми не знаємо або не помічаємо, суттєво впливають на нашу поведінку щодо нашого спілкування, вирішення конфліктів, саморозвитку, мотивацій, визначення та досягнення цілей, тощо

 У нашому часі одночасно представлені та співіснують шість поколінь:

• GІ/ Generalitem або Переможці (1900-1923 рр.н.) –”революціонери”;
• Р/Pensioners або Мовчуни, “Книжкове” (1923-1943 рр.н.) – діти війни “ми вижили”;
• РР/Бебі-Бумери або Бумери (1943-1963 рр.н.) – нова свобода;
• X /Ікси або Невідомі (1963-1983 рр.н.) – індивідуалізм, виживання, вибір;
• Y/ Міленіум/ Міllеnnіals або Next (1983-2003 рр.н.) – особиста свобода і автономія;
• Z/діти Індіго ; Покоління ртуті (2003+ рр.н.) реальні Digitali-Dorn.

 «Х» і «У» –  кістяк теперішнього ринку праці.

Конфлікт між «Х» і «У»

«Х»

• Тяжко пробивали собі дорогу в хаосі втрати авторитетів 90-х при відсутності можливостей.
• Мислять категоріями майбутнього.
• Орієнтовані й вимагають самостійності.
• З більшою охотою займуться роботою, що дає простір для творчості й широти думки.
• Важливо мати можливість вибору та відкриту перспективу.
• Наполегливість і цілеспрямованість.
• Чітка приналежність до груп.
• Наявність героїв.

«У»

• Все є, але це не важливо.
• Сам собі режисер.
• Покоління нерівних (соціально, матеріально), але свою Долю зароблю сам.
• Превалює невизначеність і нестабільність поглядів.
• Сім’ю не потягну, але дітей хочу.
• Наївні.
• Уміють підпорядковуватися.
• Не зацікавлені в далекій перспективі, винагорода тут і зараз, якщо не сьогодні тут, то проявлю свою унікальність в іншому місці.
• Розвивається по горизонталі.
• Престижна робота і висока посада не мотивує.
• Намагається отримати більший досвід в декількох сферах.
• Я хочу знати, що від мене щось залежить. Я хочу рухати механізм, а не просто бути шестірнею в ньому.
• Якщо щось не подобається – тут же це кидають.
• Відсутність героїв, авторитетів.
• У світі відсутні чіткі межі – все злилося в один потік інформації.
• Відсутня чітка приналежність до груп.
• В соціальних мережах – усі рівні і спілкуватися можна одночасно з багатьма.

Рішення конлфікту між “Х” і “У”

• Найкращий ефект – цілеспрямована робота по налагодженню взаємодії.

«В основі будь-якої форми роботи лежить поняття відносин, які ми можемо і повинні мати з тими, хто відрізняється від нас самих.»

(Енцикліка Святішого отця Франциска «Laudato Si»

Про турботу за наш спільний дім, п.125)

« …Бог прагне дати людині все необхідне для її зростання, свободу самовираження, позитивні результати праці і багатство взаємин з іншими людьми.»

 (Компендіум соціальної доктрини Церкви, п.428 )

• Власний ріст і розвиток означає не лише прагнення наповнювати власне життя змістом з його реалізацією, а й означає прагнення до взаємодії при цьому з іншими людьми.

 Складові успіху:

• Спільна робота;
• Критичне мислення;
• Вирішення проблем;
• Творче мислення;
• Креативність;
• Інновації.

Чи все це нам потрібне для досягнення успіху?

Чи можемо чогось позбутися?

Ціле у різності

• Усі аспекти сприйняття і реакцій є у кожного з нас.
• Один аспект більш проявлений.
• Відкриваючи та розвиваючи різноманітність усіх аспектів життя в собі, набудемо здатність  сприймати різність інших, довіряти їм і поважати їх.
• Як наслідок – можливість співпраці з різними людьми.

 Довіра і повага

• Довіра – це функція, існування якої ґрунтується на наявності спільних інтересів. Чим більше спільних інтересів, тим більше ми будемо довіряти один одному.
• Повага, з іншого боку, є функцією того, наскільки відкрито ми повинні вчитися у людей, які думають по-різному, оскільки вони різні. (Ця ідея прийшла від Іммануїла Канта). Чим більше я навчаюсь у ваших розбіжностях, тим більше поважаю вас.

(за Іцхаком Адізесом)

Інтеграція замість конфлікту

Прийняти:

• Кожен правий;
• Кожен робить краще з того, що може;
• Поведінка кожного несе позитивний намір.

«І зважаймо один на одного, заохочуючи до любови й до діл добрих; не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день.»

(До Євреїв 10:24-25)

 «Усе робіть для Любові. Таким чином у вас не буде справ незначних, а тільки великі..»

(Св. Хосемарія Ескріва де Балагер)

Любов – це сила, яка забезпечує внутрішній зв’язок і зовнішній розвиток усіх відкритих самоорганізуючих систем.

Рішення

Зміни починай із себе:

• Пізнай себе: визнач цінності свого покоління і свої власні;
• Пізнавши себе, пізнай цінності інших поколінь;
• Навчіться розмовляти мовою різних поколінь;
• Будуйте позитивні взаємовідносини!

Сьогодні

Нова комунікація  – основа змін!

«Робімо добро без утоми: своєчасно, як не ослабнемо, жатимемо.»

(До Галатів 6:9)

«Участь – обов’язок, який кожен повинен виконувати свідомо, відповідально і задля спільного блага.»

(Компендіум соціальної доктрини Церкви, п.189 )

Якщо Вас зацікавив модуль і Ви хочете отримати більше інформації з питань:

• Об’єктивних і суб’єктивних факторів впливу на прийняття рішень;
• Психології прийняття рішень;
• Теорії поколінь,

а  також попрактикуватися і отримати навички:

• у забезпеченні процесів групової і колективної  взаємодії та інтеграції;
• у прийнятті рішень за заданими умовами тренінгу чи за умовами, заданими слухачами модуля.

Тоді слідкуйте за нашими анонсами, приєднуйтеся до нашої групи дописувачів, а в подальшому слухачів і учасників курсу «Основи соціального лідерства-служіння».

Ваші відгуки і коментарі важливі для нас і ми заздалегідь вдячні за них.

Далі буде…