Модуль «Рух до власної зрілості та цілісності: від залежності через незалежність до взаємозалежності»

як логічне продовження і доповнення циклу модулів із серії курсу «Основи соціального лідерства-служіння».

«Випробуй, Боже, мене, –  і пізнай моє серце,

досліди Ти мене, – і пізнай мої задуми,

 і побач, чи не йду я дорогою злою,

 і на вічну дорогу мене попровадь!»

(Псалом  138:23-24

Автор: Галина Канафоцька, координатор Центру стратегічних комунікацій та моделювання ХСП, методолог, тренер-викладач.

Цільова аудиторія: Різні фокус-групи від старшокласників до дорослого населення різного роду діяльності, релігійних, політичних та ідеологічних вподобань, різного рівня знань та компетентностей, різного рівня свідомості з високою мотивацією до власного зростання та бажанням відкриття свого потенціалу/талантів на шляху досягнення особистого і колективного розвитку та спільного блага і руху до відкриття та формування власного лідерства на засадах лідерства-служіння.

Вид: семінар-тренінг.

Контекст модуля: Модуль «Рух до власної зрілості та цілісності: від залежності через незалежність до взаємозалежності» подається з метою розуміння питань, над якими треба задуматися для того, щоб переосмислити найважливіше для вас сьогодні й зрозуміти, як рухатися до своєї зрілості і цілісності,  та які перспективи це відкриває для вас завтра.

В основу модуля покладено матеріали та методики з книг Кові Стівена «7 звичок надзвичайно ефективних людей» та «Восьма звичка. Від  успішності до величі», а також власні розробки автора.

Учасники модуля під час тренінгу матимуть змогу переусвідомити сьогодення і розібратися зі своїм суб’єктивним баченням об’єктивної реальності та зрозуміти, в чому відмінність реального та бажаного стану речей, і спробувати віднайти відповіді на питання:

  • Чому ми не повинні припиняти «пошуки самих себе»?
  • Як ми реагуємо на зміни і чи потрібні вони нам?;
  • Яким шляхом ми рухаємося до своєї зрілості і цілісності та на яких етапах цього руху знаходимося зараз?;
  • Чи маємо ми саме ту мапу в руках, що дозволить вам дістатися бажаного пункту чи отримати бажаний результат?;
  • Що дає нам змогу наповнювати своє життя змістом, відкривати потенціал та доступ до потрібних ресурсів?;
  • Чим перевіряється наша проактивність чи реактивність і для чого це нам потрібно знати?;
  • Чи існують сценарії розширення власної проактивності без запровадження особистого лідерства у своє життя?;
  • Що є центром нашого життя та чи існує альтернативний центр нашому?;
  • Чи потрібно нам переписувати власні сценарії, або як стати творцем власного успіху?;
  • Що будемо організовувати? – час чи себе?, або що собою являє четверте покоління тайм-менеджменту?.

Віднайшовши відповіді на вище означені питання, кожен з учасників матиме змогу почати пропрацьовувати матриці тайм-менеджменту четвертого покоління та забрати «домашні завдання», отримавши відповідні рекомендації та методики для їх доопрацювання на тренінгу.

Дещо з презентаційних слайдів і матеріалів модуля:

Почнемо з оповідки

Сократ сидів у в’язниці, чекаючи страти. Одного дня він почув, як його сусід наспівує складного ліричного вірша, автором якого був поет Стесіхор.

Сократ став просити, щоб співець навчив цієї пісні і його.

– Навіщо тобі це? – поцікавився той.

– Щоб вмерти, знаючи на одну річ більше, – відповів великий мислитель.

Учень: Для чого вивчати щось нове за тиждень до своєї смерті?

Учитель: З тієї самої причини, з якої ти вивчаєш щось нове за п’ятдесят років до своєї смерті.

(Ентоні де Мелло «Сократ і вірш»)

«Ми не створені щоб бути досконалими, але щоб зростати»

(Валеріо Альбісенті)

 « …Бог прагне дати людині все необхідне для її зростання, свободу самовираження, позитивні результати праці і багатство взаємин з іншими людьми.»

(Компендіум соціальної доктрини Церкви, п.428 ) 

  • Зізнання у власному невігластві – це найчастіше перший крок у нашій освіті.

 «Як  ми можемо пам’ятати про своє невігластво, хоча цього вимагає рух уперед, якщо постійно застосовуємо свої знання?»

(Тюро)

 Де ми встанемо, залежить від того, де ми сидимо

  • Те, яким ми бачимо світ, – джерело способу нашого мислення й наших вчинків. Не фізичного бачення очима, а сприйняття, розуміння, тлумачення .
  • Люди бачать світ по-різному, кожен – крізь унікальну призму свого досвіду.
  • Це, як мапа.
  • Мапа – це не сама територія, а її характерні особливості.

Усі наші внутрішні мапи можна розділити на дві категорії:

  • реального стану речей – дійсності – припускаємо, що бачимо все так, як воно є насправді;
  • бажаного стану речей – цінностей – припускаємо, що бачимо все так, як має бути.

 Реальне і бажане: механізми формування і забезпечення

Формуємо ефективні звички, відновлюючи етику характеру методом «зсередини назовні»

Звичка як поєднання:

  • Знань (теорія, предмет і причина щось робити);
  • Умінь (спосіб робити);

Бажань (мотивація, прагнення робити).

Етика характеру

В основі успіху

  • базові принципи/цінності ефективного життя,
  • засвоєння принципів,
  • принципи як риси характеру.

Характер здатен сказати про нас більше, ніж усі наші слова

Принципи в основі характеру дають людині правильну мапу

  • Принципи – це територія
  • Цінності – це мапи

Мапи – це:

  • Ефективне розв’язування проблем
  • Максимум можливостей
  • Безперервне навчання
  • Інтеграція інших цінностей – висхідна спіралі зростання

Рух до власної зрілості та цілісності

Етика особистості + етика характеру= мотивації, засновані на цінностях

«І  Моїми ви свідками будете…».

(Дії 1:8)

«…святими нової ери стануть святі в цивільному одязі».

(Генрі Ешбах)

Від залежності через незалежність до взаємозалежності

Залежність – це «ти-парадигма» (обставини відіграють мізерно малу роль)

  • ти про мене піклуєшся, ти не підводиш мене
  • ти підвела/підвів мене
  • я звинувачую тебе в результатах

 Незалежність – це «я-парадигма» (гарна мета, але не найвища для успіху)

  • я зможу
  • я відповідальна/відповідальний
  • я покладаюся на себе
  • я можу обирати

 Взаємозалежність – це «ми-парадигма» (усвідомлення взаємозв’язку)

  • ми можемо співпрацювати
  • ми можемо поєднати свої таланти і здібності, щоб разом зробити щось грандіозне

Отримання результатів у парадигмах

  • Залежним потрібні інші, щоб отримати те, чого вони хочуть
  • Незалежні домагаються свого власними зусиллями
  • Взаємозалежні поєднують свої зусилля, щоб досягти найбільшого успіху

Емоційна взаємозалежність забезпечує велику повагу до себе та визнання потреби любові: дарувати й отримувати любов у дар від інших.

Інтелектуальна взаємозалежність дає змогу розуміти потребу поєднувати найкращі ідеї інших зі своїми у процесі формування позитивних взаємовідносин/ взаємодії.

«В основі будь-якої форми роботи лежить поняття відносин, які ми можемо і повинні мати з тими, хто відрізняється від нас самих».

(Енцикліка Святішого отця Франциска «Laudato Si»

Про турботу за наш спільний дім, п.125)

Взаємовідносини – це все, що у нас є

  • Ми не знаємо, хто ми є, доки не починаємо взаємодіяти з іншими людьми, ідеями, подіями
  • Зіштовхуючись у конкретному просторі з новими ідеями, ми пробуджуємо свій потенціал
  • Взаємовідносини – це команда
  • Нам потрібна команда
  • Ми не можемо досягти прогресу самі

«Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав…».

(І Послання Петра 4:10)

Взаємозалежність

  • наповнює життя змістом
  • дає доступ до необмежених ресурсів та потенціалу інших
  • це вибір, доступний лише незалежним

Формуємо корисні звички: парадигма 7 звичок

Звички 1, 2, 3 пов’язані з мистецтвом володіння собою (метод «зсередини назовні»), які дають змогу просуватися від залежності до незалежності і забезпечувати приватну перемогу.

Приватні перемоги передують публічним.

Звички 4, 5, 6 пов’язані з командною роботою, співпрацею та спілкуванням, що забезпечує публічну перемогу.

Звичка 7 – це оновлення, регулярне, збалансоване оновлення.

  • Вона поєднує в собі всі інші звички.
  • Це звичка постійного вдосконалення, що створює висхідну спіраль зростання, яка підніматиме вас на нові рівні розуміння й проживання кожної звички.

Постійне оновлення, вдосконалення і зростання базується на новому баченні процесу змін.

«Нікого не можна примусити змінитися. Кожен із нас охороняє браму змін, яка відчиняється лише зсередини. Браму ж іншого ми відчинити не зможемо — ні аргументами розуму, ні засобами почуттів».

(Мерилін Ферґюсон)

Якщо ви вирішите відчинити свою «браму змін», щоб справді зрозуміти й втілити в життя принципи, то з вами однозначно відбудеться декілька позитивних подій.

  • По-перше, ваш поступ буде еволюційним, але сукупний ефект — революційним.
  • По-друге, ви зможете запровадити у своє життя принцип балансу П/ПМ.
  • По-третє, ви більше дізнаєтесь про себе.
  • По-четверте, Ви будете оцінювати себе за власними мірками, а не керуватися чужою думкою про вас чи порівнювати себе з іншими.
  • По-п’яте, ви станете ефективними.

Баланс П/ПМ

  • «П» – продуктивність у досягненні бажаного результату.
  • «ПМ» – продуктивні можливості, здатність чи актив, який забезпечує «П».

Три види активів:

  • матеріальні,
  • фінансові,
  • людські

Людський актив контролює матеріальний і фінансовий.

 Організаційні ПМ

  • Нехтуючи балансом П/ПМ, ви знижуєте власну організаційну ефективність
  • Баланс П/ПМ – квінтесенція ефективності
  • Ви повинні навчитися підтримувати баланс П/ПМ
  • Це зрівноважує короткотермінову перспективу з довготерміновою

 Принципи особистого бачення

«Немає нічого обнадійливішого, ніж безсумнівна здатність людини свідомим зусиллям ушляхетнити своє життя».        

(Генрі Девід Торо )

Приватна перемога

Рух до приватної перемоги починаємо із залежності

Поза вибором

  • Якщо ми пасивні –діємо адаптивно згідно обставин і минулих звичок – втілюємо задуми інших
  • За нас і без нашої участі планують інші і включають нас без права нашого вибору у свої власні сценарії
  • Метод “зсередини назовні”, що передбачає відновлення етики характеру, проголошує, що приватні перемоги мають більшу вагу, ніж привселюдні (публічні), що давати обіцянки собі й виконувати їх треба навчитися раніше, ніж давати й виконувати обіцянки іншим.
  • Марно думати, що особистість важливіша за характер, і намагатися покращити стосунки з людьми, поки людина не вдосконалить саму себе.

 Ви – творець

 Людські якості

  • Самоусвідомлення
  • Уява
  • Совість

дозволяють писати власні сценарії і сформувати

Звичку І – «Будь проактивним»

«І Я вам кажу: просіть, – і буде вам дано, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам! Бо кожен, хто просить – одержує, хто шукає – знаходить, а тому, хто стукає – відчинять».

(від Луки 11: 9-10)

 Принципи особистого лідерства

Звичка 2: «Починай з думкою про мету» 

  • Звичка 2 говорить: «Напиши програму!»

  • Звичка 2 базується на засадах особистого лідерства, а це означає, що лідерство -це перший етап творіння.
  • Лідерство — не управління.

«Лідерство – це здатність втілити бачення в реальність».

(Воррен Бенніс )

 За задумом

І етап творення – свій власний сценарій – втілення нашого проактивного задуму.

Дозволяє формувати наше життя згідно власного вибору самостійно

«Один сьогоднішній день вартує двох завтрашніх; мені судилося стати тим, ким я стаю зараз».

(Бенджамін Франклін)

Поки людина не скаже щиро й серйозно: «Сьогодні я той, ким я є, через вибір, який я зробив учора”, – ця людина не зможе заявити: “Я обираю інше життя».

Ефективне лідерство в парадигму змін:

  • Бачення (пункт призначення) – уява
  • Принципи чи вказівки (компас) – совість/сумління (альтернативи вибору найкращого примінення своїх талантів)

Сумління – це внутрішнє відчуття того, що правильно, а що – ні. Саме сумління спонукає нас до того, щоб досягти значущості та внести свою частку у спільну справу, саме воно є рушійною силою на шляху до розвитку бачення, дисципліни та натхнення;  воно прямо протилежне життю, в якому домінує «его».

«Універсальний моральний закон, вписаний у серце людини, мусить бути дієвим і незмінним, як живий прояв спільного для людства сумління, як «граматика», за правилами якої будується майбутнє світу.»

(Компендіум соціальної доктрини Церкви, п.436)

«Я кожного разу дивуюся двом речам: зоряному небу над головою і законам моралі в серці».

(Еммануїл Кант)

Зміна парадигм

  • Парадигми невіддільні від характеру.
  • У людей бачитиозначає бути.
  • А те, що ми бачимо, тісно переплетено з тим, хто ми є.
  • Нам не вдасться відчутно змінити своє бачення, водночас не змінивши свого буття, і навпаки.

«Люди не здатні витримувати зміни, якщо всередині не мають незмінного ядра. Ключ до здатності змінюватися – це незмінне знання про те, хто ти, чим ти переймаєшся і що цінуєш.»

(Стівен Кові)

«Те, що в нас попереду, і те, що в нас позаду, — дрібниці порівняно з тим, що в нас усередині».

(Олівер Вендел Холмс)

Що є центром вашого життя?

  • Ваша поведінка витікає з вашого центру.
  • Ваш центр може обмежувати вашу ефективність.
  • Зовнішні чи внутрішні чинники можуть впливати на зміну центрів. Центр активний, доки не забезпечена якась життєва потреба.
  • Зміна центрів свідчить про відсутність постійного відчуття напрямку власного руху, постійної мудрості, стабільного джерела сили й внутрішнього відчуття власної цінності.

«Духовне оновлення – це ваше ядро, ваш центр, ваша відданість власній системі цінностей. Це приватна і вкрай важлива сфера життя. Вона живиться з джерел, які надихають, підносять вас і прив’язують до вічних цінностей людства».

(Стівен Кові)

Центр принципів

  • Це той центр, з перспективи якого можна розглядати решту центрів.

«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою».

(Від Матвія 22: 37)

«Люби свого ближнього, як самого себе».

(Від Матвія 22: 39)

  • Центр принципів створює парадигму ефективного життя.

Зосередження на принципах дозволяє

  • бачити інакше,
  • інакше мислити,
  • інакше діяти.

 Якщо Звичка 1 каже: «Ти програміст»,

 а Звичка 2 промовляє: «Напиши програму»,

 тоді Звичка 3 «Насамперед — найважливіше» проголошує: «Запусти програму. Реалізуй її».

 «Ми радше виявляємо, ніж винаходимо свою місію в житті».

(Віктор Франкл)

«Кожен має своє особливе покликання, місію в житті… А отже, жодної людини не можна замінити й жодне життя не може повторитися. Тому завдання кожної людини так само унікальне, як її можливість його виконати».

(Віктор Франкл)

«Бо як в одному тілі маємо багато членів, і всі члени не виконують ту саму роботу, отак і ми: численні – одне в Христі тіло, кожен один одному член».

(До Римлян 12:  4-5)

 Парадигма, побудована на принципах і цінностях: складові та чинники

  • Чесність
  • Цілісність і щирість – основа довіри – запорука особистого і спільного зростання
  • Людська гідність – ідентична свободі вибору
  • Служіння – власний внесок у загальний розвиток
  • Якість – прагнення до досконалості
  • Потенціалу – відкривати дедалі більше своїх талантів
  • Зростання – процес вивільнення потенціалу й розвитку талантів
  • Терпіння, плекання, заохочення – супутні для зростання
  • Змін

 Принципи особистого менеджменту

«Сину, багатьма справами не клопочися: намноживши їх, не оминеш закиду; гонитимеш за ними – не наздоженеш їх, а й утікатимеш – їх не уникнеш».

(Книга Сираха)

«Розум в ефективних людей налаштовано не на проблеми, а на можливості».

(за Пітером Друкером)

Принцип Парето:

  • 80 % результатів випливає з 20 % діяльності.

«Найважливіші речі ніколи не мусять бути підпорядковані речам менш вагомим».

(Й. В. Ґете)

Здавалося б, що упорядкувавши пріоритети і діючи згідно з ними за методиками, які пропонують три покоління теорії тайм-менеджменту, досягнемо бажаних результатів. Практика свідчить про те, що в процесах планування й контролю часу за цими методиками ви втрачаєте щось дуже вагоме для вас – стосунки з іншими.

Четверте покоління тайм-менеджменту

  • Визнає, що «організація часу» насправді — неправильний термін.
  • Завдання полягає в тому, щоб організувати не час, а себе.
  • Задоволення — це наслідок не лише реалізації, а й очікувань.
  • Очікування лежать у нашому колі впливу.
  • Замість концентруватися на речахі часі, очікування четвертого покоління сфокусовано на збереженні й поліпшенні стосунків та досягненні результатів  – іншими словами, на підтриманні балансу П/ПМ.

«Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!»

(Псалом 89:12)

«Людський» вимір планування

Можна думати про результативність організації часу, проте людина, зосереджена на принципах, думає про ефективність у спілкуванні з іншими людьми. 

  • Бувають випадки, коли життя вимагає забути про заздалегідь спланований графік заради людей.
  • Ваш інструмент планування має враховувати цю цінність, полегшувати дотримання графіка замість навіювати почуття провини, коли його порушують.
  • Ваш інструмент планування має бути вашим слугою, у жодному разі не господарем.
  • Оскільки він має працювати на вас, його слід пристосовувати під ваш стиль, ваші потреби, вашу особливу манеру.

 Будучи незалежними

  • Ви можете бути ефективними через спілкування в системі взаємозалежності у сформованих вами стосунках.
  • Ви можете бути ефективно взаємозалежні, делегуючи повноваження іншим виконати потрібну роботу.

 «Не  буває дружби без довіри, а довіри без цілісності».

(Семюел Джонсон)

«Довіра стає дією, коли ви доносите до людей їхню цінність і потенціал так ясно, що це надихає їх на розпізнання в собі потенціалу і цінності».

(Стівен Кові)

«Перш ніж ми перейдемо до публічної перемоги, нам варто запам’ятати, що ефективну взаємозалежність можна побудувати лише на фундаменті справжньої незалежності. Публічній перемозі передує перемога приватна. Спочатку йде алгебра, потім — матаналіз».

(Стівен Кові)

 Ще одна оповідка

Научитель школи зі стрільби із лука був також знаний як Вчитель Життя.

Одного разу на змаганнях його найкращий учень тричі поспіль влучив у ціль, викликавши бурю оплесків.

Усі вітали його, а також і Вчителя з перемогою.

Втім, той зовсім не виглядав задоволеним. Радше навпаки.

Коли згодом учень поцікавився у Вчителя, чому той так поводився, то у відповідь почув:

– Колись ти зрозумієш, що влучити в ціль ще не означає досягнути її.

– Що є ціллю? – запитав учень.

Та Вчитель не відповів. Хлопець мав сам усвідомити те, що неможливо передати словами.

І одного дня учень відкрив, що справжньою ціллю є не результат, а ставлення до нього; не десятка, а зникнення власного «я».

(Ентоні де Мелло «Що є ціллю?»)

«Ми не повинні припиняти пошуки самих себе. А наприкінці ми прибудемо туди, звідки почали, і подивимося на все новими очима.»

(Т. С. Еліот)

Стаючи незалежними:

  • проактивними,
  • зосередженими на правильних принципах,
  • ціннісно-орієнтованими,
  • здатними організовувати свій час за пріоритетами,
  • жити цілісно,

ми зможемо зробити свій вибір і стати:

  • взаємозалежними,

спроможними налагодити глибокі, тривалі й високопродуктивні стосунки з іншими людьми.

Техніки й навички, які справді змінюють  на краще людські стосунки, природним чином випливають із незалежного характеру. Тож місце, з якого треба починати будь-які стосунки, – це наше коло впливу, наш власний характер.

«Апостольська душе, серед своїх ти наче камінь, що впав у озеро. – Словом і прикладом утвори навколо себе перше коло…і ще одне…,і ще, і ще… Щоразу ширше.

Чи тепер розумієш велич своєї місії?».

(Св. Хосемарія Ескріва де Балагер)

«А що ти чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які будуть здібні інших теж навчати».

(ІІ до Тимотея 2:2)

Незалежність – це вже досягнення.

Взаємозалежність – це вибір, який здатні зробити лише незалежні люди.

«У всіх своїх ділах будь незалежний і не допускай твоїй славі заплямитись».

(Книга Сираха)

Якщо Вас зацікавив модуль, тоді продовжуйте слідкувати за нашими анонсами на сайті ХСП та на інших пов’язаних ресурсах, на яких додатково буде розміщена інформація про час, умови та місце проведення модуля, а також приєднуйтеся до нашої групи дописувачів, а в подальшому слухачів і учасників курсу «Основи соціального лідерства-служіння».

Ваші відгуки і коментарі важливі для нас і ми заздалегідь вдячні за них.

Далі буде…

Be the first to comment on "Модуль «Рух до власної зрілості та цілісності: від залежності через незалежність до взаємозалежності»"

Напишіть відгук