Мультикультурне самогубство Європи та ісламська стратегія підкорення

Світ сколихнули останні повідомлення зі Стамбулу. Собор Святої Софії був побудований у роки правління імператора Візантії Юстиніана I та відкритий у 537 році. Близько тисячі років він вважався найбільшим храмом у християнському світі. У ньому коронували візантійських імператорів. Після захоплення Костянтинополя османами і падіння Візантійської імперії в 1453 році собор перетворили на головну мечеть Османської держави. Музейний статус собор Святої Софії отримав у 1934 році за ініціативою першого президента Туреччини Мустафи Кемаля Ататюрка. 10 липня 2020 року адміністративний суд Туреччини постановив скасувати указ 1934 року. Того ж дня президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган підписав указ, який перетворив Софію на мечеть.

До чого веде європейська політика культурної гібридізації?

В умовах зростаючого тиску ісламу на Західну цивілізацію європейська правляча еліта принципово відкидає теорію «зіткнення цивілізацій» С. Хантінгтона. Навпаки, нею розробляється і втілюється в життя дуже вразлива концепція «мультикультуралізму». В основі її лежить ідея «взаємного збагачення і запліднення культур», «схрещування народів», а основними принципами є наступні: визнання державою культурного плюралізму як найважливішої характеристики громадянського суспільства, усунення перешкод, що заважають соціалізації маргінальних культурних груп, підтримка відтворення і розвитку культур меншин. Мультикультуралізм грунтується на концепції громадянського суспільства, стрижневим поняттям якого є права людини як автономного індивіда.

Релігійний фактор не відіграє визначальної ролі в конституціях більшості європейських держав. Характерно, що в процесі підготовки проекту конституції ЄС європейські чиновники не включили в нього «релігійного виміру», позбавивши Європу християнської складової її цивілізаційної основи. Олександр Рар, член Ради директорів Yalta European Strategy, німецький журналіст-міжнародник зауважив: «В Європі вважають, що необхідно відкрити можливість для вступу в ЄС ісламським державам, і прагнуть інтегрувати ісламський елемент в європейські цінності». Більш того, за його словами, «християнство більше не вважається в суспільстві двигуном прогресивного розвитку, тоді як включення ісламського фактора розглядається європейською елітою як прогресивне».

Європейцям пропонують не просто «навчитися по-новому жити з ісламом» і домогтися мирного з ним співіснування, але й інтегрувати ісламський елемент в європейські цінності, а потім і самим «долучитися» до цінностей ісламу.  Політики Європи переконані, що іслам можна секуляризувати. У зв’язку з цим було визначено нове поняття «євроіслам» або «європейський іслам». Ввів цей термін в середині 90-х років професор політології Геттінгенського університету Бассам Тібі, спеціально для позначення світського, помірного або модернізованого ісламу, релігійно-культурну спадщину якого буде узгоджено з сучасними ліберальними цінностями Заходу. Основними характеристиками його повинні стати відмова від законів шаріату, вірність конституції країни проживання, визнання прав людини і демократичних норм. Головна ставка при цьому робиться на «ангажованих» мусульман, які повинні виступити в якості «двигунів змін». Спираючись на це, іслам представляється «фактором інтеграції» для молодих, що народилися і виросли в Європі.

Але в реальності все відбувається навпаки… Використовуючи світський характер європейських політичних структур і принцип свободи віросповідання (який, до речі, не визнаний в більшості мусульманських держав), іслам наполегливо стверджує свою релігійно-культурну самобутність. Складається дивна ситуація. Світський захід в ім’я прав людини і свобод релігійних меншин сприяє поширенню у себе теократичної культури, чиї доктринальні засади та соціальна практика повністю суперечать демократичним і світським принципам, на яких будується його політична система. Іслам, з одного боку, критикує західне секуляризированное суспільство і світську релігію, але, з іншого – користується його принципом відокремлення церкви від держави задля утвердження себе в якості рівноправної релігії. Будь-який «помірний», «ангажований» іслам, якого так домагаються державні чиновники, є лише декларацією. Є тут і ще один аспект. «Помірне» крило мусульман часто посилається на небезпеку їх радикалізації, щоб отримати для себе, ще більших поступок.

Як пише Олександр дель Валь, французський геополітолог: «Держави Європейського Союзу погоджуються на нечесну угоду, яка означає заохочення ісламського прозелітизму на землі невірних, в той час як жодна мусульманська країна ніколи не дозволяла і навіть реально не терпіла будь-якої свободи релігійного вираження на своїй землі…».

Кожна мечеть, встановлена ​​на європейській території, означає фактичне визнання тимчасової переваги ісламського світу. Толерантність європейських політиків виявляється однобічною. І чим більше вони терпимі, тим сильніше відчувається тиск ісламу на всіх рівнях. В європейських країнах реалізуються різні варіанти мультикультуралізму, які залежать від особливостей їхнього розуміння «толерантності», від сили і впливу мусульманських громад, а також від політичної та економічної кон’юнктури. В даний час вже можна підвести певні підсумки цієї політики для більшості європейських країн, в яких яскраво спостерігається посилення ісламського порядку денного.

Зелений профіль ісламу старої Європи
Ісламський слід особливо помітний у Франції, Німеччині, Великобританії та низці інших єврокраїн. Ісламізація відбувається шляхом імміграції тих, хто сповідують цю релігію з країн Північної Африки і Близького Сходу, а також через природний приріст нащадків перших поколінь іммігрантів. Європа все більше втрачає свою самобутність у згубному прагненні мультикультурної догоди етнічним меншинствам, які знайшли свій притулок на євроконтиненті.

За останнє десятиліття, в одній лише британській столиці, відкрилося понад 420 мечетей та ісламських центрів, діє сто шаріатських судів. «Британські мультикультуралісти підживлюють ісламський фундаменталізм. «Лондоністан» з його сотнями мечетей побудований на сумних руїнах англійського християнства», — зазначають спеціалісти американського аналітичного центру «Інститут Гейтстоуна». За словами дослідників, Британія все більше і більше набуває ісламської суті. Зростає число корінних британців, які приймають мусульманську релігію. При цьому мечеті відкриваються здебільшого у колишніх церквах.  Є дані про те, що у Великобританії проживає приблизно 2,8 мільйона мусульманського населення та відкрито понад 1500 мечетей.

Даліль Бубекер, президент Французької мусульманської ради, заявив, що нинішніх 2200 мечетей у Франції недостатньо, щоб гідно представити одну з найбільших мусульманських громад Європи, яка налічує 7 мільйонів. «Нам потрібно подвоїти це число протягом двох років. Іслам — це вже не іслам, що випливає з імміграції, це національний іслам, який має право на визнання та врахування французького населення, як і інші громади Франції», — заявив Бубекер, під час 32-го щорічного зібрання французьких мусульман, яке об’єднує понад 250 мусульманських асоціацій з усієї країни. Французькі закони про секуляризм забороняють державі безпосередньо фінансувати будівництво культових споруд. До того ж, уряд Франції прагне не допускати фінансування мечетей іноземними державами. Однак Омар Ласфар, президент Союзу ісламських організацій Франції (UOIF), зазначив, що все менше мерів французьких міст систематично виступають проти будівництва мечетей і це значно полегшує їх будівництво.

Як і в інших країнах Західної Європи, швидке зростання мусульманської спільноти в Німеччині призвело до соціальної напруженості та політичної суперечки, частково пов’язаної з ісламським екстремізмом і труднощами мультикультуралізму. На сьогодні мусульманське населення в Німеччині перевищило вже 5 мільйонів.

За даними опитування 2012 року, 72% турків у Німеччині вважають, що іслам є єдиною справжньою релігією, а 46% бажають, щоб одного дня в Німеччині проживало більше мусульман, ніж християн. За даними дослідження, проведеного в 2013 році центром соціальних досліджень Берліну, дві третини опитаних мусульман стверджували, що релігійні правила для них важливіші, ніж закони країни, в якій вони проживають.

Центральна мечеть у Кельні має площу у 4500 метрів. Її будівництво коштувало близько 20 мільйонів евро. За проектом вона одночасно може прийняти до 4000 вірян. Ця мечеть фінансується Diyanet İşleri Türk İslam Birliği (DITIB), відділенням турецького уряду з питань релігій та іншими організаціями. На відкриття цієї мечеті приїздив особисто президент Туреччини Ердоган.

Близько 2000 років Європа перебувала у центрі світової історії. Але сьогоднішні світові тенденції малюють нам мапу з іншими центрами впливу. Динамічно зміцнюються країни Південно-Східної Азії, ісламського світу, Китай, Індія, окремі африканські країни. У найближчі 10-20 років вони великою мірою визначатимуть, куди рухається світ.

Водночас й у Європі все чіткіше розуміють, що вони не можуть асимілювати іслам. Чи здатна Європа вже сьогодні не допускати зовнішньої релігійно-політичної експансії? Станом на зараз складається враження, що на це здатні лише кілька країн. І це стає можливим лише через повагу до власного історичного християнського коріння та ідентичності, яка з нього випливає.

Роман Аблязов, керівник проектів руху «Всі разом!»

Be the first to comment on "Мультикультурне самогубство Європи та ісламська стратегія підкорення"

Напишіть відгук