Різдво  для мене – це доторк народження. Тихий, ніжний, дитячий, спокійний, і водночас сильний та незбагненний. Доторк живого Бога, який приходить до мене, щоб бути зі мною. Він приходить через рідних, близьких мені людей, через друзів і навіть незнайомців, через обставини, у яких я зараз живу, через ситуації, які переживаю, через труднощі, які долаю.

Різдво Христове – це час, коли я намагаюся втишитися у своїх життєвих пристрастях і спробувати почути поштовх нового життя. І саме це нове життя допомагає мені зробитися добрішою, ніжнішою і милосерднішою. Це так само, як коли приступаєш до новонародженої маленької дитини, якій хочеться віддати все те найкраще, що маєш у серці і навзаєм пройнятися її безумовною любов’ю, щирістю, довірою та ніжністю.

Різдво – це також виявити сміливість наблизитися до Того, хто прийшов до тебе. Можна довго готуватися до свята, а пропустити власне Його прихід. Тому незважаючи на те, у якому я стані готовності, які турботи заповнили моє серце, для мене дуже важливо змогти відгукнутися на світло, яке приходить у моє життя. А ще важливо не забувати, що Різдво –  це лише знак нагадування, адже  Бог зі мною завжди, він постійно народжується у моєму серці.  І саме це розуміння дає мені силу рухатися далі, утверджує в надії і живить любов’ю люблячого Отця, який послав у моє життя свого сина – новонародженого Ісуса, який покликаний спасти мене. Люблю Різдво за це осмислення Любові…