Пропонуємо вашій увазі короткий конспект лекцій, виголошених доктором філософії, доцентом Українського Католицького Університету Юрієм Підлісним в рамках семінару “Філософія любові”, який пройшов 4 листопада у Домі отця Піо. Нагадаємо, що цей семінар перший із циклу “Щаслива та міцна сім’я”, який включатиме дев’ять тематичних зустрічей. Курс проводиться в рамках діяльності Християнської Соціальної Платформи ХСП.
Лектор – Юрій Підлісний
“Любов, як і добро та справедливість – це чисті досконалості. Вони – прості речі, які ні з чого не складаються, а є самі собою. Неможливо описати любов, як тільки через неї саму.
Чи любов це – приємні відчуття? Якщо тільки приємні відчуття, тоді ця любов буде сприйматися як товар, який можна повернути після того, як ми ним покористувалися. Це може виглядати так: «Ти для мене дорога комфортна річ, з тобою приємно, і я дозволяю тобі використовувати мене, а мені – тебе. Я тебе оберігатиму і користатиму, як дорогу річ». Але використовувати можна речі, а не людину.
За Божим планом статус людини – бути володарем. Якщо особа є володарем себе, лише тоді вона може віддати себе іншій.
Ставлення до іншої особи як до об’єкта
Якщо смислом життя є – жити у своє задоволення, то все інше, що сприятливе, людина охороняє, леліє, плекає, дбає, а те, що несприятливе, усуває і відкидає.
Людина від тварини мало чим відрізняється, бо теж не брала участі у своїй появі на світ. Але люди мають таки те особливе, що їх вирізняє серед органічного світу – здатність за певних обставин приймати важливі рішення (пожертвувати власним життям, самогубство).
«Інша людина повинна бути ціллю стосунків, а не засобом». І.Кант.
Ставлення до іншої особи має бути адекватним її статусу як людини. Коли ми у чомусь маємо потребу, то приходить той, хто допоможе, хто відновить нашу внутрішню цілісність, хто поверне нам статус людини (наприклад, коли ми хворіємо, то інша особа допомагає своєю турботою додати те, чого нам бракує, або коли ми є дітьми, все, що нам бракує, покривають своєю турботою батьки. Таким чином, ми готуємо людину до самостійності, щоб вона зайняла свою позицію в ієрархії життя).
Людина – дарунок для іншої
Неправильне ставлення, коли ми вважаємо іншу людину об’єктом, над яким проводимо експерименти. Якщо він поламався, ми його викидаємо, чи замінюємо іншим. Таким способом можна пояснити найбільш поширену причину розлучень – не зійшлися характерами.
Коли жінка віддалася (вийшла заміж) – вона віддала себе в дар чоловікові. Коли ми комусь приносимо якийсь подарунок, то у ньому несемо часточку себе, даємо щось цінне, своє. Так само і в стосунках: Яким (якою) я повинен бути, щоб стати коштовним подарунком для неї (нього)?
Бог створив людину на свій образ і на свою подобу. Що означає на свій образ? Особовими ознаками людини є: свобода, раціональність, трансцендентність. Одним із елементів трансцендентності є вихід з-поза себе для спілкування з Богом та з іншою особою. На свій образ – значить із потребою і здатністю виходити з-себе для комунікації з Богом та іншими людьми.
Що означає на свою подобу? Це – прагнути до святості. Хотіти іншій добра, робити все, щоб їй було добре, щоб людина уподібнювалася до Бога. Якщо я не святий, то не можу іншу людину провадити до святості.
Але в любові ми повинні довіряти іншій людині, що вона може зробити крок до святості. Даємо цій людині так званий кредит довіри, довіряємо її статусу самостійної людини.
Клайв Стейплз Льюїс «4 Любові»
Існує 4 типи ставлення між людьми:
- Любов-прив’язаність (це багатовекторний тип любові, спрямований на багато осіб)
- Любов-дружба (дивитися в бік спільного інтересу, багатовекторний тип любові)
- Любов-потреба (тип батьківської любові)
- Подружня любов (одновекторний тип любові, віддавання себе в дар)
Шлюб – це дарування себе назустріч один одному.
Ревнощі – це звична річ для подружньої любові. Якщо вони існують у стосунках, отже, хтось із двох не віддав себе цілковито в дар іншому.
Шлюб – це присяга, яка має вигляд соціального акту.
Як ми ставимося один до одного, так само ми ставимося до нашого Творця, до Бога.
Подружня любов має один вектор, бо подарувати себе можна лише раз одній людині, без передаровувань. Ми ж не забираємо подарунків, які дарували іншим.
Шлюб – це уже не «я», а «ми» як нова спільнота, яка створюється в процесі самодарування і яка потребує постійно наново дарувати себе.
Підпорядкування у шлюбі
Чи справедливо, що жінка підпорядковується чоловікові у шлюбі? Підпорядковувати себе може лише вільна людина. Це і є свобода як щодо Бога, так і щодо чоловіка. Підпорядкувати себе з власної волі – у цьому прояв любові.
Подружня любов унікальна, одновекторна і очікує взаємності.
Криза починається там, де нема взаємності.
Кредит любові – це вірити своїй половинці, що вона зросте у любові.
Коли ж любов не розуміється як дар, а як отримання задоволення, то це – суб’єктивізм (хочу бути щасливим, хочу задоволення, а тому приймаю лише те, що мені приємне, все інше – відкидаю).
Метою стосунків у шлюбі має бути людина. Ти – є метою мого ставлення до тебе. Інакше відбувається підміна понять із мети на засіб. Ти – не мета, а засіб”.
Be the first to comment on "Подружня любов має один вектор, бо подарувати себе можна лише раз одній людині, без передаровувань – Підлісний"