Так званому “маршу рівності” присвячується:

Проведення подібної блюзнірської акції ініційовано вперше після початку повномасштабного російського вторгнення. Зазначена акція нібито покликана продемонструвати світу відданість України європейському вибору та сприяти збереженню належного рівня підтримки нашого народу з боку західних союзників в умовах російсько-української війни.

А що насправді?

– «веселкові» лобісти цинічно використовують воєнну ситуацію, щоби, спираючись на значний фінансовий, медійний та адміністративний ресурс, запроваджувати в наше національне законодавство, сферу освіти і суспільний простір елементи «гендерної ідеології», доки християни боронять свою країну на фронтах війни. Так, уже після лютого 2022 року український парламент ратифікував Стамбульську конвенцію та схвалив низку токсичних законодавчих ініціатив;

– проведення такого роду заходів розколює українське суспільство в той час, коли нації, як ніколи раніше у нашій новітній історії, необхідні єдність та консолідація. Це твердження яскрово ілюструють попередня антагоністична полеміка у соціальних мережах та сьогоднішнє фізичне протистоянн, на вулиц,ях столиці;

– проведення подібних шабашів під вибухи війни прекрасно вписується у загальну парадигму сучасної російської пропаганди, для якої Україна сьогодні є по суті «маріонеткою» і «придатком» до ураженої содомією Європи в той час, як сама росія у міжнародному інформаційному просторі послідовно просуває себе як основну твердиню християнства і традиційних цінностей, що веде «священну війну» проти відступників на «давніх російських землях»;

– підготовка і проведення заходів типу «київпрайду» завжди супроводжується потужною дезінформаційною кампанією у проплачених ЗМІ, які дискредитують країну, її народ, а часто навіть наші Збройні сили, як було у випадку з міфом про «50 тисяч геїв на фронті». А ще зовсім недавно провідні активісти ЛГБТ-спільноти публічно бажали смерті захисникам традиційних сімейних цінностей, які у перші дні повномасштабного російського вторгнення пішли на фронт добровольцями. Але тепер згадний захід проводиться під псевдо патріотичними гаслами і вже не дуже зрозуміло, куди ж загубився основний слоган гендеристів попередніх років “смерть нації, квір ворогам”;

– саме орієнтуючись на такі дії в Україні, консервативні суспільні сили у країнах колективного Заходу та глобального Півдня зазвичай гальмують, а подекуди й блокують збройну та фінансову підтримку для нашої країни, і при цьому є нейтральними або — більше того — часто  симпатизують російській федерації;

– вкорінення «гендерної ідеології» на українській землі матиме згубні наслідки для виховання молодих поколінь як майбутніх громадян і батьків. І це за всього того, що на Україну очікує драматична демографічна яма: мільйони наших дітей вивезені за кордон, а рівень народжуваності – критично низький. Для українців збереження нашої християнської ідентичності і традиційних сімейних цінностей є без перебільшення питанням виживання нації як такої;

– нам наполегливо нав’язують думку, нібито щоб не бути поглинутими «рускім міром», нам необхідно повністю розчинитись у європейському постмодерністському просторі. Немов третього варіанту немає. Але це обман!

Ми покликані стати саме цією альтернативою, зробивши христоцентричний цивілізаційний вибір і ставши прикладом для інших, колись християнських народів.

І нарешті: нація, яка відчайдушно  бореться за своє виживання, за справедливий мир для своєї країни та за майбутнє для своїх дітей на рідній землі, потребує покаяння і освячення, а не прокляття і осквернення внаслідок бунту проти Бога!

Бо наша перемога прийде лише з Небес.