Роблячи милостиню, спорожнюємо руки, але наповнюємо душу

Великим даром для Церкви є ті люди, що страждають, тому що завдяки їм ми можемо відкривати своє серце.

Люди на Сході України особливо втомлені від війни, знесилені, дезорієнтовані й часто позбавлені елементарних побутових умов, і це спонукає до вчинків, котрі стосуються їхніх найбільших потреб.

Служителі ХСП допомогли сестрам зі згромадження Сестер Служниць Святого Духа, сестрам Марїї та Наталі, які прибули до Маріуполя, добратися до села Піонерське. Господар дому, який надав їм помешкання, знаходиться на інвалідному візку. «Він нам розповів досить смутну історію. Коли розпочалася війна, він це дуже переживав, внаслідок чого у нього стався інсульт. На даний момент дідусь потребує цілодобової опіки, лікування та реабілітації» – ділиться одна із сестер.

«Людина живе у постійному «виклику дня», який стосується вибору: чинити добро чи у будь-який спосіб уникнути такої можливості. Взяти на себе слабкості й труднощі наших братів,  щоб самим стати плідним знаком діянь Бога. Тому наша місія тут – спілкування з людьми, переживання разом з ними їхньої біди, ділитися милосердям та Словом Божим» – говорить інша монахиня.

Нещодавно від військових служителі ХСП дізналися про бабцю Катерину, яка разом з неповносправною дорослою донькою проживають у нелюдських умовах.  Мовляв, тут є «старша жіночка, яка кожен день приходить, щоб у ящиках для сміття знайти щось поїсти». Солдати розповідали,  що допомагають їй як можуть, продуктами, водою, але жінка має ще хвору доньку, яка страждає від епілепсії, тому вони ще потребують ліків та чистого одягу.

Коли служителі ХСП поверталися з сестрами-монахинями з дитячого садочка в с. Виноградне, вирішили йти пішки до с. Піонерське, оскільки автобус уже від’їхав. І по дорозі зустріли цю бабцю Катерину, яка, повертаючись додому побачила їх і зачекала. Так і познайомилися,  дорогою розговорилися,  дізнавшись, що це – та сама бабця Катя із с. Піонерське, про яку чули від військових.

«Бабця Катя розповіла нам коротко історію свого життя» – розповідає служитель ХСП Оксана Завадська. «У неї згоріла хата та документи, тому вона вже давно не отримує пенсію та жодної допомоги, а хвора донька не може отримати групу інвалідності. Не мають коштів, їжу та одяг збирають зі сміттєвих баків». Жінка також поділилась зі служителями ХСП та сестрами-монахинями своїм болючим минулим про те, що на її земельній ділянці «якийсь бізмесмен» побудував собі 3 великі дачі, а їй взамін надав маленьку  однокімнатну хатинку з маленькою верандою, що пізніше згоріла. Донька не говорить, тільки видає звуки, які може лише мама розпізнати.

З роками від відчаю, що можуть залишитися без одягу та голодні, жінка збирала одяг, який уже став лахміттям, зимою не маючи чим і де обігріти хатинку, адже ніякої грубки і світла там немає. Крім того, протікає  дах і тепер вони разом з донькою вкриваються тим лахміттям.

Навколо «будинку» бабці Катерини безліч порожніх пляшок та банок. Жінка розповідала, що ще 5 років тому почала їх збирати, щоб здавати і отримати якісь кошти. Колись попередньо домовилася з одним водієм, який обіцяв  приїхати і забрати пляшки, але через «три великі дачі» на її колишній земельній ділянці,  імпровізованої хатинки не видно, тому ніхто так і не приїхав. А й справді: навіть служителям ХСП було  непросто було її віднайти….

Служителі ХСП та сестри з братом Вадимом відразу відреагували на нужденні потреби цих нещасних жінок,  зібрали необхідні речі та продукти і відвезли їм. Також привезли теплого борщу. «Коли побачили, на чому вони варять їсти, наші серця стиснулися від болю. Це дві цеглини на вулиці і дрова які вони можуть знайти десь по дорозі….» – каже Оксана Завадська.

Служителі ХСП вирішили взяти бабцю Катю із дочкою під  свою опіку та будуть  їй допомагати відновити документи.

«Ми вражені працею,яку виконують волонтери,  їхньою турботу про кожну людину. Ми впевнені, що чинячи добро,вони проявляють любляче обличчя Бога. Тішимося,що ми, як Сестри Служниці Святого Духа можемо, хоча б трішки  їм допомогти» – розповідають сестри Марія та Наталя.

Be the first to comment on "Роблячи милостиню, спорожнюємо руки, але наповнюємо душу"

Напишіть відгук