Роздуми після Форуму відповідальних християн про роль і значення просвітництва в процесах вибору, що проходив у м.Львів 18 серпня 2018 року.

Галина Канафоцька

Координатор Центру соціального лідерства ХСП,

модератор заключної панельної дискусії Форуму відповідальних християн

«Просвітництво як інструмент донесення напрацювань до громадськості»

Підготовка до модерації заключної панельної дискусії по просвітництву як інструменту донесення напрацювань Форуму до громадськості окреслила зразу ряд питань: Чи забезпечить Форум проходження відповідних щаблів долучення його учасників до випрацьовування конкретних корисних ідей для подальшого їх втілення в життя? В який спосіб найкраще скористатися  просвітництвом як інструментом донесення кращих напрацювань Форуму? Чи лише донесення напрацювань може  призвести до позитивних змін в громаді, регіоні, країні? Який подальший механізм долучення учасників Форуму до прийняття  рішень, що передбачають повну відповідальність за результати їх впровадження? Яким чином просвітництво може спричинитися до свідомого вибору брати на себе відповідальність за власні та колективні дії? Чи призведе це до оновлення соціальних систем, у тому числі політичних?

Зразу згадалися розважання після Літньої школи мирянських лідерів УГКЦ, в яких один з її учасників просто послався на Біблію: «Ніхто не пришиває латки з сирового сукна до старої одежини, бо нова латка відірветься від старої одежини, і діра стане більшою» (Марка 2.21).

Це дало підставу замислитися над тим, а чи на наших просвітницьких заходах наші нові підходи до організації людських систем не є для людей такими собі трансакціями («латками з сирового сукна», пришитими «до старої одежини»), які швидше збивають з пантелику і вводять в стан стресу, ніж забезпечують процес «вибивання із зони комфорту чи дискомфорту» з наміром «поглянути на світ іншими очима» і відкрити мотивацію до власного та  спільного росту і розвитку шляхом формування відповідних особистих та спільних цінностей? Трансакція в такому разі швидше гальмує, чи навіть руйнує, а не забезпечує трансформацію, яка передбачає планомірний  послідовний процес розвитку і переходу системи на інший вищий рівень свого існування та повне її оновлення і зміну.

Революції також відносяться до категорії трансакцій, завдяки яким можна змінювати шлях розвитку систем, але вони завжди супроводжуються невиправданими жертвами, у тому числі людськими, підтвердженням чому стала і наша Революція гідності. І яка зневіра і розчарування з’являється у тих, хто покладав надію на задекларовані обіцянки «нової» політичної «еліти» щодо швидкої євроінтеграції та системної державної трансформації, а також закінчення війни з Росією.

Добре, що вміємо вибачатися… Погано, що не несемо відповідальності ні за задекларовані слова, ні за результати прийнятих рішень. І це стосується не лише рівня владних державних структур. Це стосується усіх рівнів особистого і суспільного життя. Бо коли системи «латаються» тією «новою», політичною «елітою», яка була при владі до революції, а не оновлюються в процесі трансформації, то маємо ще більші «дірки». «Нова» в лапках, бо при владі лишились ті ж самі основні політичні гравці. «Еліта» в лапках  тому, що до еліти відносяться ті, хто реальну систему наближає до ідеальної, в якій державні мужі дбають не лише про власний добробут, а ще й про спільне благо, де діють принципи солідарності й субсидіарності та поваги до людської гідності.

Надзвичайно прикро, що політика в Україні (за словами з виступу др.Норберта Нойхауза – екс-віце-мера міста Трір (Німеччина) стала справою для заробляння грошей і бізнесу, бо в Німеччині політика і власний бізнес – речі непоєднувані.

Якщо зважати на те, що предмет політики – облаштування спільного життя, за яким передбачається забезпечення спільного блага, а ціль політики – забезпечення миру, який досягається за умови настання всебічної справедливості, і що кожен порядок є недосконалим і змінним, бо основна причина цього – свобода і творча енергія людини (з книги «Цінності християнської демократії» Норберта Нойхауса/ Хорста Лангеса), то постає резонне запитання: То що ж робити нам з такою незмінною владою, яка знову хоче бути обраною народом, але при цьому не дбає (можливо, і не дбатиме після чергових виборів) про спільне благо, мир, справедливість, не забезпечує належні умови для інновацій як результату творчої діяльності людини і свободу вибору?

Дехто з виступаючих на Форумі говорив, що мусимо цю владу руйнувати.

А як щодо її  поповнення  і поступового заміщення якісно новими особистостями, що і призведе до позитивних змін?

Якщо виходити з того, що політика є те, що стосується нас всіх (за словами грецького філософа і засновника реалістичної метафізики Аристотеля), то ми є складовою і чинником впливу на системи, в яких живемо і які створюємо. Тож у першу чергу маємо змінюватися самі й стати тією зміною, яка сприятиме оновленню цієї системи з наповненням її відповідним ціннісним контекстом. Разом з цим знаходити тих, хто дійсно хоче змінити свою ціннісну основу, зважаючи на її різність у поколінь різного віку, сформовану відповідними системами, у т.ч. радянською. Ті, хто хоче «оновитися» з власної волі й за власним бажанням, а не бути «залатаними» під чиїмось примусом, і стануть тими, хто нестиме відповідальність  за оновлення і зміну систем. Ми не маємо права примусити людину змінитися так, як нам хочеться, бо примус (за словами виступу Мирослава Мариновича) позбавляє людину відповідальності. Отже, маємо працювати над оновленням з тими, хто відкрив свою внутрішню мотивацію до цього, покеровуючись власною свободою до вибору.

З огляду на існуючу парадигму змін, що супроводжується еволюційним переходом розвитку людини від такого, що базується на цінностях, до такого, що базується на смислах, який поєднується зі зміщенням світоглядних акцентів з людини на суспільство,  та відсутністю в українській освітній сфері відповідних методик для роботи з різноплановими та різновіковими аудиторіями слухачів, існує потреба в новому просвітництві, що об’єднує науку і релігію, де кожна людина здатна буде бачити себе невід’ємною складовою свідомого духовно-морального відповідального громадянського суспільства. Відсутність відмінностей у цінностях на духовному рівні свідомості, що підвердила 20-річна практика роботи  в світських та мирянських різновікових аудиторіях, різного віросповідання, різних професій, різних компетентностей є переконливим доказом  надуманого зумисного розділення науки і релігії. І коли провідні науковці Академії педагогічних наук України, засвідчуюючи  на міжнародних форумах сучасну потребу в створенні методик, які б об’єднали їх, отримують із залу пропозицію скористатися уже розробленими і випробуваними такими методиками, швидко і безповоротно зникають після своїх пленарних доповідей, бажаючи нам успіху, але при цьому не бажаючи співпраці. Основа таких методик – формування рівнів свідомості та відповідних їм цінностей: від рівня самоствердження до рівня духовних цінностей.

Саме освітньо-просвітницькі програми в період сучасних суспільних трансформацій повинні допомогти віднайти відповіді на питання щодо ефективних механізмів, здатних відкрити внутрішню мотивацію особистості до власного росту та розвитку. Це забезпечується через процеси формування  нового рівня свідомості та можливостей для змін способу мислення, цінностей, а відтак  і  життя людини в соціумі. А ще формує здатність людини скористатися наявними можливостями для гідної самореалізації, а також забезпечити індивідуальну і групову ефективність діяльності та відкрити потенціал/талант/природні нахили особистості задля досягнення власного та колективного розвитку і спільного блага та задля формування соціального лідерства, базованого на засадах морального лідерства та лідерства-служіння.

Філософія такого просвітництва повинна опиратися на Соціальне вчення Церки, викладене в «Компендіумі», яке засвідчує , «що різнобічна діяльність громадянського суспільства – насамперед волонтерських організацій і кооперативних об’єднань у приватно-соціальному секторі, який скорочено називається «третім сектором», аби відрізнити його від держави і ринку, – становить найадекватніший шлях розвитку соціального виміру людської особи, яка знаходить у таких видах діяльності необхідний простір для цілковитого самовираження. Поступовий вихід соціальних ініціатив за межі державної сфери відкриває можливості для активної присутності і прямої дії громадян, перебираючи на себе функції держави. Це важливе явище часто здійснюється у неформальний спосіб і творить нові позитивні перспективи для реалізації прав людини, якісно збагачуючи демократичне життя, і показує, що моральна основа будь-якої суспільної дії – це розвиток людської особи, а також визначає норми суспільної діяльності: вона повинна відповідати істинному благу людства і прагнути створити умови, що дозволять кожній людині реалізувати своє цілісне покликання. Вірні миряни покликані розвивати справжню світську духовність, яка відродить їх як нових людей, освячених і освячуючи, занурених у тайну Бога і посідаючих своє місце в суспільстві. Ця духовність виявляється в життєдайному синтезі, що дає єдність, сенс і надію існуванню. Присутність мирян у суспільній сфері – це служіння, знак і вираз любові, що відповідним чином проявляється в сімейному, культурному, трудовому, економічному і політичному житті. У третьому тисячолітті християнської ери вірні миряни через власне свідоцтво повинні відкритися всім людям, з якими вони працюватимуть над нагальними проблемами нашого часу. «Те, що цей Священний Собор пропонує зі скарбів вчення Церкви, має на меті допомогти всім наших сучасникам – вірують вони в Бога чи визнають Його неявно, – щоб вони ясніше усвідомили повноту свого покликання, краще пристосовували світ до найвищої гідності людини, прагнули до більш глибокого значення братерства і, керуючись любов’ю, великодушними спільними зусиллями вирішували невідкладні потреби нашого часу». Служіння людині – першочергове завдання, яке стоїть перед мирянами в соціальній сфері. Перший крок на шляху до здійснення цього завдання – прагнення і зусилля, спрямовані на оновлення свого внутрішнього світу, адже людською історією керує не безособовий детермінізм, а сукупність суб’єктів, вільні дії яких творять соціальний порядок. Християнська надія спонукає нас багато працювати в соціальній сфері і дає впевненість, що можливо побудувати кращий світ, навіть якщо «раю на землі» ніколи не буде.»

Шляхом освітньо-просвітницької діяльності, під час якої її учасники у процесі ефективних комунікацій обмінюються власним досвідом та формують нові навички, можна забезпечити включення в роботу усіх проектих напрямків, напрацьованих Форумом, чим стимулювати розвиток громад та різнобічну діяльність громадянського суспільства. Даний процес дозволить забезпечити відбір людей і організацій, діючих в різних регіонах, які бажають приймати участь в реалізації спільних проектів та налагоджувати партнерські стосунки з місцевими органами влади, освітніми закладами, громадськими організаціями та релігійними громадами. Позитивна взаємодія між учасниками освітнього простору дозволить поєднати свої проекти з іншими проектами і программами, забезпечити розвиток волонтерства, корпоративного та іншого партнерства і випрацьовувати механізми їх спільного ресурсного забезпечення.

Це і має стати прерогативою просвітництва не лише як інструмента донесення кращих напрацювань Форуму, а й головним інструментом в механізмах долучення його учасників до прийняття  рішень, що передбачають повну відповідальність за результати їх впровадження.

А зараз спробуємо проаналізувати роботу Форуму з питань забезпечення  проходження відповідних щаблів такого долучення: від отримання відповідної первинної інформації – і до повної відповідальності. Така собі драбина забезпечення можливих і реальних перспектив групового сходження.

Перший щабель передбачає отримання відповідної інформації і послуг. Включає: інформацію, переконання, навчання.

Інформація: учасників інформують про рішення, прийняте від їх імені, з наміром проінформувати саме тих з них, на яких вплине це рішення, через прямі контакти, анонси, різні засоби інформації, новини, рекламу тощо.

Переконання: учасників спонукають погодитися з рішенням з наміром допомогти їм побачити позитивні його аспекти через презентації, засоби масової інформації, публічні виступи, пряму взаємодію.

Навчання: учасникам допомагають зрозуміти рішення, його вплив на них і що від них очікується з наміром саме допомогти це все зрозуміти і діяти на його підставі через освітньо-просвітницькі заходи, спеціальні тренінги, конференції, стратегічні сесії, наради, письмові інструкції тощо.

На першому щаблі Форум забезпечив проходження двох кроків: інформація і переконання. Дещо було забезпечено і з кроку навчання на пленарній доповіді др. Норберта Нойхауза. І тут Форуму потрібно включитися до стратегічного планування забезпечення даного кроку у перспективі.

Другий щабель передбачає надання конкретної інформації для впровадження і для прийняття рішень.

Для впровадження: учасники висловлюють ідеї відносно впровадження рішень з наміром їх збору через фокус-групи, проектні брифінги, мозкові штурми, наради профільних комітетів тощо.

Для прийняття рішень: учасники висловлюють ідеї для розгляду при прийнятті рішень, можуть демонструвати свої плани і формувати відкриті питання з наміром включити все це в процеси прийняття рішень шляхом консультування з експертами під час практикумів у фокус-групах, під час досліджень, під час роботи спеціальних рад тощо.

Крок «для впровадження» Форум виконав, але не зовсім якісно, бо проголошені ідеї і плани роботи секцій не були чітко сформульовані і донесені відповідним чином до всіх учасників. Не всі керівники секцій чи доповідачі від них внесли після роботи Форуму до загального переліку напрацьовані ідеї своїх секцій, що не дозволяє зробити їх повний аналіз і побачити  та забезпечити потрібні міжсекційні взаємозв’язки. Цей крок потребує доопрацювання.

Крок «для прийняття рішень» частково забезпечено секційною роботою, але він потребує аналізу і подальшого планування дій  по організації його забезпечення. Без досліджень, консультацій з експертами, відповідних практикумів не обійтися.

Третій щабель передбачає повну відповідальність за планування і дії.

Включає: відповідальність за впровадження, повноваження приймати рішення і повну відповідальність.

Відповідальність за впровадження залишається за всією групою, але при цьому відбувається призначення окремих її учасників для впровадження конкретного рішення чи проекту з наміром залучення людей відповідної кваліфікації з відповідними компетентностями до впровадження рішень, проектів чи організації і проведення конкретних заходів шляхом включення їх в проектні і оперативні команди, групи тощо.

Учасникам делегуються повноваження приймати рішення окремою групою конкретні в чітко означених межах через незалежні команди, організації тощо.

Учасники несуть повну відповідальність за всі аспекти своєї діяльності, впровадження і результати проекту чи створення і роботу організації через пряме делегування, договори, комісії, комітети тощо.

Форум і не міг забезпечити третій щабель – повної відповідальності за планування і дії, бо це лежить в площині поля перспектив, яке можна буде окреслити після завершення роботи на попередніх двох щаблях: отримання інформації і послуг та надання інформації. Ні перший, ні другий щабель не забезпечить бажаний результат без освітньо-просвітницької складової.

Отже, висновки з усього вищевикладеного очевидні:

  1. Для забезпечення ефективних суспільних трансформацій просвітництво в процесах формування і розвитку відповідального суспільства стає основним інструментом в механізмах долучення учасників Форуму до проектної командної роботи та прийняття рішень, що передбачають повну відповідальність за результати їх впровадження.
  2. Просвітництво здатне створити синергетичний ефект командної кооперації та включити механізми відкриття внутрішньої мотивації до свідомого вибору брати на себе відповідальність за власні та колективні дії, що і призведе до оновлення соціальних систем, у тому числі політичних.
  1. Просвітництво здатне призвести до позитивних змін у всіх сферах людської життєдіяльності, а саме:
  • в процесах світоглядних змін:

Контекст: відновлення концепцій та цінностей ЄС, Соціальна доктрина Церкви, методики роботи з фокус-групами по формуванню цінностей і відповідних їм рівнів свідомості.

Тези: «І будете мені свідками…» (Ді.1,9);

«…святими нової ери стануть святі в цивільному одязі».(Роберт Шуман).

  • в процесах переходу влади від управління суспільством до служіння йому:

Контекст: відбирати, навчати, делегувати, вести, інтегрувати.

Теза: «…хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою» (Марко, 10,43).

  • в освітніх трансформаціях:

Контекст: формування цінностей і християнського світогляду.

Теза: «Пам’ятайте, що нарід, який не знає або загубив знання свого минулого з його духовними скарбами, вмирає і зникає з лиця землі. Рідна наука окрилює народ до лету на вершини серед народів світу народу!» (Йосиф Сліпий. «Заповіт»).

  • в оновленні християнської родини «…як незгасного вогнища життя і здоров’я Церкви і Народу». (Йосиф Сліпий. «Заповіт»):

Контекст: традиційна сім’я, батько, мати, діти, родина, прийнятність поколінь, сім’я – природня складова держави.

Тези: «Бо родинний порядок є основою цілого суспільного ладу», «Родина – то теж основа нашої майбутності» (Андрей Шептицький).

  • в громадських ініціативах:

Контекст: волонтерство, кооперація, підприємництво, екологія, місцеве самоврядування.

Теза: «Поступовий вихід соціальних ініціатив за межі державної сфери відкриває можливості для активної присутності і прямої дії громадян, перебираючи на себе функції держави. Це важливе явище часто здійснюється у неформальний спосіб і творить нові позитивні перспективи для реалізації прав людини, якісно збагачуючи демократичне життя»( Компендіум соціальної доктрини Церкви, 419).

  • в організаційному розвитку громадянського суспільства:

Контекст: культура, спільні цінності, суспільна мораль, етика, духовний провід, безпека.

Теза: «…випростайте ваші охлялі руки та зомлілі коліна  і зробіть вашим ногам стежки прості, щоб кульгаве не збочило, а радше видужало» Св.Павло (Євр.12, 12-13).

Центральна категорія політики – влада. Об’єктивна влада – сума всіх можливостей у розпорядженні тих, хто при ній. Суб’єктивна влада – сума тих можливостей, якими ми плануємо обмінюватися. Якою є сума суб’єктивних можливостей, що забезпечується нашою креативністю, такою можна заповнювати об’єктивну владу (з доповіді др.Норберта Нойхауза). І якщо хочемо якісного морального і духовного оновлення політики, то маємо бути свідомі того, що все це має прийти в політику ззовні як сума наших суб’єктивних можливостей. Ця сума залежить від кожного з нас і водночас від тих, з ким будуємо взаємовідносини, бо взаємовідносини – це все, що у нас є. Ми не знаємо, хто ми є, доки не починаємо взаємодіяти з іншими людьми, ідеями, подіями. Зіштовхуючись у конкретному часі й просторі з ідеями інших, ми пробуджуємо свій потенціал. Взаємовідносини – це команда. Нам потрібна команда. Ми не можемо досягти прогресу самі. Саме просвітництво здатне включити механізм свідомого руху від залежності через незалежність до взаємозалежності. Незалежність – це вже досягнення. Взаємозалежність – це вибір, який здатні зробити лише незалежні люди.

Просвітництво може спонукати до проактивності учасників спільних процесів, в результаті чого збільшуються можливості для обміну ідеями і поєднання творчих ініціатив кожного задля досягнення спільного результату. Тож  маємо продовжувати рухатися шляхом впровадження позитивних змін до такої взаємозалежності, яка веде до спільних перемог на шляху оновлення, а не «латання» систем.

Аналіз роботи Форуму свідчить, що ми здатні рухатися таким шляхом, і що християни хочуть бути відповідальними і можуть взяти на себе повну відповідальність за умови, що організатори цього заходу не зупиняться на етапі збору ідей, а забезпечать можливості для подальшої співпраці його учасників по їх втіленню в  життя своїх громад, населених пунктів, регіону, держави. Лише тоді Форум виправдає свою назву.