Хрест Христовий. Ось уже майже дві тисячі років Хрест є Символом Віри, Символом Пам’яті, Символом Вдячності. І це стосується як нашого Спасителя, так і тих, хто, уподібнившись Йому, приніс своє власне життя у жертву заради інших. У новітній історії України такими ми по праву називаємо героїв Небесної Сотні, які полягли на Майдані, та героїв Небесної Бригади, які склали свої голови на фронтах україно-російської війни. Хрести, що стоять на їх могилах, як і ті, які на їх честь і спомин поставлені у храмах, на меморіалах, міських площах чи перехрестях шляхів, є священними для будь-кого із віруючих українців. Однак, як виявилося, це не для всіх є настільки ж очевидним, зрозумілим і прийнятним.
Нещодавно учасниця Християнської Суспільної Платформи громадська організація «Християнська Україна» отримала офіційного листа від адміністрації Національного Меморіального Комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності. У цьому листі, зокрема, повідомляється таке: «До початку будівельних робіт Хрести, що розміщуються на Алеї Героїв Небесної Сотні від Майдану Незалежності до Алеї Героїв Небесної Сотні, 3-5, мають бути демонтовані. Повідомляємо Вас також, що Національному Музею Революції Гідності не надано приміщення для зберігання великогабаритних музейних предметів… Таким чином, Музей не має можливості приняти Хрести на зберігання».
Нагадаємо, що Хрести, про які йде мова у листі чиновників, входять до Хресної Дороги, що була встановлена і освячена священнослужителями різних християнських деномінацій одразу після перемоги Революції Гідності з метою освячення землі, просякнутої кров’ю загиблих напередодні майданівців. А проведення Хресної Ходи на цій без перебільшення сакральній для всіх українців території мало стати регулярним духовним актом поклоніння Богу та спомину наших героїв, полеглих і на Майдані, і на Донбасі. Залишається лише молитися, щоби Господь не допустив руйнування Його Святині на цьому історичному пагорбі. Ми уже творили історію без Бога. І ця історія так і не стала ІСТОРІЄЮ. Віримо, що Хрести вистоять. Як, наприклад, вони непорушно та безперешкодно стоять в пам’ять про наших воїнів на Горі Хрестів у далекій Литві. Чужій країні, яка шанує не своїх героїв.
Наші Хрести ми покликані носити на руках разом із портретами наших загиблих Воїнів Світла. Так, як це недавно відбувалося під час Ходи Пам’яті у Хмельницькому. Як сказав сам Ісус: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й йде вслід за Мною» (Матея 16:24). І завершується ця Хресна Дорога у Божому Храмі біля ніг Розіп’ятого Христа, щоби душі наших Героїв, померши в ім’я Любові, воскресли разом з Ним.
Be the first to comment on "Така різна доля українських Хрестів"