Тиждень ігор та забав організувала для дітей фронтового міста та ближніх сіл, які знаходяться у «сірій зоні», команда ХСП-Авдіївка (Олена Єрохіна, о.Павло Гончарук, Неля Куцак та Агата), за сприяння CIMIC Авдіївка та Карітас-Спес-Вінниця. Діти також брали участь у заняттях на групову інтеграцію та вчилися співдіяти разом.

Рушійною силою цього дійства була Агата – вчителька образотворчого мистецтва із Кам’янця-Подільського.

«Об Агате я много слышала от Нели. На протяжении года были попытки встретиться, но что-то постоянно не устраивалось, были какие-то помехи и, честно говоря, я решила, что нашей встречи не суждено случиться. Но знаете, наш Папа Чудный и Он любит делать подарки))). Практически с первых часов встречи Агата стала родным и близким человеком. Могу с уверенностью сказать – это человек нашей команды. Это подарок неба!!!», – написала на своїй сторінці у соцмережі служитель ХСП-Авдіївка Олена Єрохіна.

А, ось, що розповіла сама Агата про свою дорогу в Авдіївку: «Знаю отця Павла Гончарука більше 10-ти років. З ними їздила на різні табори, різні виїзди. Давно хотіла щось зробити на Сході, але я нічого не вмію іншого робити, як тільки бавитися з дітьми. Коли отець вітав мене з днем народження, я попросилася з ним поїхати сюди, в Авдіївку, до дітей. Кілька днів у моїй відпустці збіглося так, що можна було приїхати сюди, побавитися з дітьми, трошки їх втішити».

У перший день команда ХСП-Авдіївка веселили дітей с. Водяне.

«Сложно представить, как можно не любить Агату, наверное таких не сможем найти))). Она настолько зарядила позитивом и радостью, что взрослые плечом к плечу с детворой веселились от души. Наверное, это самая большая поддержка для всех. Смех, радость, улыбки, восторг наполняли воздух вокруг этого места ароматом благоухания Божьего присутствия.
Детвора попросила приехать ещё и поиграть с ними, так понравилось им сама атмосфера», – розповіла Олена Єрохіна.

«Для мене дуже важливо було побачити їхні посмішки, їхню радість. Для мене дуже важливо було, щоб вони забули на деякий час про ту складну ситуацію, в якій вони перебувають», – ділиться своми враженнями Агата.

Ще одна з локацій – село Кам’янка. Власне, за словами очевидців, дійство пройшло ось так: «Задор, смех, релакс, танцы, много воды, чтобы уталить жажду. Как же важно дарить детям ощущение восторга и счастья. Есть хорошие высказывание: если ты видишь улыбку на лице ребенка несколько минут, значит он знает, что такое счастье».
Агата зізнається, що на перших порах гри діти, для яких війна – це ральність їхнього життя, досить замкнуті. Щоб їх заохотити до гри, то потрібно більше часу. Саме через це команда двічі відвідала дітей у Водяному.

Про це Олена Єрохіна: «Ещё один вечер детской радости. Они так просили нас снова приехать побыть с ними и вот, мы снова здесь))). Село Водяное – красная зона. Два света, две реальности стоят плечом к плечу. Для этих деток такое мероприятие настоящий подарок. На этот раз они более открыты, на лицах появилась чистая, детская улыбка, они немного ожили и на короткое время позабыли свои будни».

«Роблю те, що вмію, що приносить мені та іншим радість», – говорить Агата про своє служіння.

Олена Єрохіна розповіла, що найбільшою винагородою була вдячність батьків за організоване свято для їхніх дітей.

Неля Куцак була вражена тим, що під час гри до дітей приєднувались і дорослі. Вони казали, що так голосно дитячий сміх на вулицях лунав ще до війни.