Відбувся черговий тренінг курсу “Щаслива та міцна сім’я” – “Чоловіком і жінкою сотворив їх”

Відбувся черговий тренінг курсу “Щаслива та міцна сім’я” – “Чоловіком і жінкою сотворив їх” , “Загрози життю і сім’ї: культура смерті, гендерна ідеологія”. Петро Гусак, лектор тренінгу та автор всього курсу детально довів, спираючись на наукові та біблійні твердження, факт про чоловічість та жіночість як даність, яка є так само очевидна, як день і ніч, зміна пір року… Описав шлях формування гендерної ідеології у світі та загрози її впливу на суспільство, зокрема, Україну, а також показав витоки сучасної “культури смерті”

Пропонуємо Вашій увазі конспект тренінгу:

 “ШАНУЙ,  ОБЕРІГАЙ, ЛЮБИ ЖИТТЯ СЛУЖИ ЖИТТЮ – ЖИТТЮ КОЖНОЇ ЛЮДИНИ!

ЛИШЕ НА ЦІЙ ДОРОЗІ  ТИ ЗНАЙДЕШ ПРОЦВІТАННЯ, ПРАВДИВУ СВОБОДУ, МИР І ЩАСТЯ!”

ІВАН ПАВЛО ІІ

 Даність чоловічості і жіності

Людська природа не існує як абстрактна людська природа. Людина існує як конкретна людина: вона є або чоловіком, або жінкою.

Чоловічість і жіночість є двома проявами людської природи. Все інше – є хворобливими проявами, або на рівні фізіології, або  на рівні психіки.

І це така даність, як день і ніч, як зміна пір року.

Можна почути закиди про гермафродитизм різного типу, але це є хворобливе явище. Якщо дивитися фізіологічно, то гермафродити, завжди за хромосомами або жінки, або чоловіки.

ХХ – жінка

ХY – чоловік. Іншого немає.

Хромосомна стать є у кожній клітині людини, і її змінити неможливо.

Що означає слово «стать»?

Саме слово «стать» означає половина.

З рос. – пол. З англ. Sex – Seco, секатор, половинити, розрізати надвоє.

В античній міфології існує міф про Андрогіни – міфічні істоти-предки, перволюди, наділені зовнішніми ознаками обох статей. За те, що андрогіни намагалися напасти на богів, боги розділили їх надвоє і розсіяли по світу. І з тих пір люди приречені на пошуки своєї половини. Очевидно, щоб створити такий міф, щоб витворити образ «андрогіна», чоловіка і жінка в одній особі, вже треба мати розуміння чоловічості і жіночності.

Від слова «стать» походить слово «постать» – зовнішній прояв, вираз людськості.

З погляду еволюції, природного добору, селекції та виживання сильніших, пристосування, поділ на статі є перешкодою, а не чимось прогресивним.Адже там, де є поділ на статі, є конкуренція, боротьба, пошук партнера. Такий поділ зменшує кількість народжених осіб, і процес виживання зменшується. Водночас там, де нема поділу на статі, у живих істот рослин, тварин, рід продовжується набагато ефективніше.

Комплементарність статей

Відмінність між чоловіком і жінкою є підставою для їхньої взаємодоповнюваності. У цій взаємодоповнюваності є краса світу. Наскільки біднішим був би світ, якби у ньому не існувало взаємодоповнюваності. Чоловіки без жінок (у середовищах, де довший час перебувають самі чоловіки, наприклад, місця позбавлення волі, колонії) стають злі, жорстокі, безжальні, і навпаки жінки без чоловіків – більш вразливі, сльозливі, підвищено емоційні. Відмінність між чоловіком та жінкою не є лише на фізіологічному рівні. Ця відмінність проходить через усю особистість (психологічний, біологічний, психічний).

Краса світу людей базується на взаємодоповнюваності. Про це говорить і наше тіло.  Адже будову тіл чоловіка і жінки не можемо розуміти без їхньої призначеності один для одного. Без взаємного призначення чоловіка і жінки геніталії як орган втрачають сенс!

Людина – істота, здатна любити

Йоан Богослов у своєму посланні пише: «Бог є Любов» (1 Івана 4,8). А для любові потрібно, щоб був той, хто любить і той, кого люблять, і взаємність цієї любові. У тому сенсі найвища богообраність людини – в її здатності любити. Відтак творення чоловіком і жінкою уможливлює для них дарувати одне одному любов, дарувати себе одне одному в любові. І Бог, творячи їх чоловіком і жінкою, бажає щоб вони були образом цієї любові. Лише між чоловіком та жінкою можливий такий вид любові як Ерос – той, що прагне сповнити себе. Усі інші види любові можуть стосуватися однієї статі і більшої кількості осіб (сторге, філіо, агапе). Ерос – любов, можлива лише між двома. У троїчному богослов’ї існує поняття «періхоресис» – спілкування Осіб Божих у Святій Тройці. Людина, сотворена чоловіком і жінкою, покликана бути образом тієї Любові, яку має Бог в періхорезі.

Існує 2 типи динамізмів у спільнотах:

  • Я-Ти (ти є ціль моїх стосунків)
  • Ми (християнська спільнота)

Якщо не буде у стосунках між двома Ми (дружба, спільні інтереси, спільнота), то не буде і зв’язку Я-Ти.

Подружня любов

Чи можемо Бога називати іменем Ерос? Так, бо Бог, виходячи із себе, прагне ділитися. Із всеперевищуючої повноти Він виходить до людини. Так само подружжя прагне подарувати себе один одному. Справжнє прагнення єдності у подружжі – йти назустріч іншому. Коли механізми самовіддачі ідуть назустріч один одному, тоді чоловік і жінка пізнають один одного. Зрячою на світ цінностей стає та людина, яка віддала себе іншому. Лише у подружжі віддаєш себе вповні. Якщо ж людина ставить собі за мету осягти своє я, мати щастя самоосягнення, то не знайде цього. Це як у Євангелії від Луки:

«Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?» (Луки 9:24-25)

Іжа і пиття є засобами для існування людини. Коли вони виконають свою функцію, вони стають непотрібними. Але інакше із людиною. Не можемо використовувати іншу особу як засіб, навіть якщо вона сама цього хоче. Пожадання деградує людину до рівня засобу. Існує людська гідність, яка це забороняє. Але людська гідність є зрозумілою лише через визнання над собою Бога.

Сексуальність

У сексуальності ми прикриваємося соромом, бо вона є цінністю, таємничістю, створеною лише для двох. Інакше відбувається святотатство, зневага самого Таїнства Подружжя. Коли про сексуальність трублять публічно, від неї залишається лише тілесна оболонка. Сучасна атмосфера пересиченості сексуальністю призводить до культу євнухів, чоловіків, які не реагують на жінок.

Наше тіло здатне виражати любов. Існує відповідність людської гідності до саме такої будови тіла, яке здатне відчувати любов.

Подружжя – видимий знак тієї дійсності, до якої ми покликані у небі

Потрібно відкрити весільне значення тіла в обдаровуванні іншого, тобто змити полуду хтивості, щоб повернутися до його первісного значення. Подружжя – видимий знак тієї дійсності, до якої ми покликані у небі. Зростання у любові – ціль подружжя.  Подружжя є неначе рамками, що оберігають любов від сваволі почуттів, від зміни настроїв. Коли подруги будуть плекати подружжя та усвідомлювати, що любов полягає у взаємообдаруванні одне одного у вдячності, тоді розлучення стає неможливим.

Дітріх фон Гільдербранд, у своїй книзі  «Подружжя таїнство відданої любові» пише: коли подружжя є таїнством, а статеве співжиття є виявом цього таїнства, то статеве співжиття є літургійним святкуванням цього таїнства, є  повторюваним служінням Таїнства Подружжя.

Завдячувати Богу своїм існуванням

Бути як Бог – це бути самодостатнім, незалежним, основою свого власного життя. Адам і Єва захотіли існувати, не завдячуючи нікому своїм власним існуванням. Але Бог – вічним, а людина почалася у часі. Все, що почалося у часі, могло і не початися.  Усе в житті, окрім Бога, є конвергентне (таке, що могло і не бути). Як можна мати життя, не завдячуючи іншому? Щоб утвердити себе у божественній самодостатності, треба іншого. Невдячність – мати гордині. Якби Адам і Єва були вдячні Богу за існування, то, можливо, не було б гріхопадіння.

Людина створена Богом, але заради неї і задля неї самої.

Культура смерті

Якщо ми відкидаємо джерело життя, то «смертю помремо», як вказано у Бутті: «Бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш» (Бут. 2, 17).

Адам і Єва дивляться на себе, як на засіб для самосповнення. Якщо ми трактуємо іншу людину як засіб, то вона: набридає; стає обузою на шляху до моєї самореалізації, відтягує від цілі.

У житті можна послуговуватися принципом – «Моє – мені» (моє життя, дію з ним, що хочу), або «Подяка-дарування» (дякую Богу за дар життя, віддаю себе в дар людям і Богу). Цей принцип отримав назву «Принцип зап’ястка»: коли ми тримаємо долоню простягнутою, то хочемо лише приймати, якщо повертаємо зап’ясток, тоді можемо дарувати і дякувати.

Убивство стає можливим лише тоді, коли людина починає дивитися на інших, як на засіб, тобто, конкуренти усуваються. Це стосується і ненароджених дітей. За законодавством, усі особи, які не народилися, не мають статусу фізичної особи. Фізичною особою вони стають лише після першого вдоху. Тому багато людей трактують це як можливість розпоряджатися на власний розсуд із дитиною утробі матері, яка ще не народилася.

Приписуючи смертний вирок іншим, ми приписуємо смертний вирок собі і автоматично стаємо на конвеєр смерті. Культура смерті починається з елементарного принципу життя «Моє – мені». Щоб повернути зап’ясток – дякувати, приймати, дарувати – потрібно в достатній кількості покори.

Свідоме й добровільне рішення позбавити життя невинну людську істоту завжди з погляду моралі є злом, і ніколи не може бути дозволене  ні як мета, ні як засіб досягти доброї мети.  Особливо тоді, коли бракує релігійної перспективи, якаб допомогла людині позитивно  осягнути таємницю страждання, вважаючи його злом, якого треба за будь-яку ціну позбутися, повстає проблема евтаназії, закамуфльованої та нелегальної чи здійсненої відкрито  й навіть за дозволом закону.

КРИЗА МОРАЛІ:

Нові перспективи науково-технічного прогресу відкриває нові форми посягання на достоїнство людини і формування нового культурного середовища, для якого посягання на людське життя та злочини проти життя  в ім’я  права на свободу особи є безкарним і що більше, одобрюються урядами держав, дозволяючи робити  це вільно і безкоштовно через сферу охорони здоров’я. Тривожним виявом, а заразом однією з істотних причин важкої моральної кризи є те, що законодавство багатьох держав, нехтуючи навіть головні засади своїх конституцій, не тільки не карає діяльності, скерованої проти життя, але й прямо легалізує її. Вчинки, що колись одностайно визнавалися за злочин і в загальнім моральнім почуванні вважалися неприпустимими, поступово здобувають суспільне схвалення.

У грунті будь-якого насильства супроти ближнього лежить поступка на користь “логіки” Лукавого, що був душогубець від початку.

“Бо Бог не створив смерть, ані не радіє з погибелі живучих”. Бог же створив безсмертною Людину і вчинив її за образом власної природи. А через заздрість диявола смерть увійшла в світ…

СУТЬ ДРАМИ: ОСЛАБЛЕННЯ ЧУТЛИВОСТІ ДО БОГА І ЛЮДИНИ.
Перекручується і фальсифікується первісний зміст  тіла, що зводиться до суто матеріального виміру; людської статі; дітонародження, яке розуміється, як ворог; страждання “зазнає цензури”…

Гендерна ідеологія

Гендерна ідеологія розпочалася в Європі у 60-х роках. Поняття гендер походить із англ. genus  – рід, у жартівливому значенні. Гендерна ідеологія містить у собі ту ж термінологія, що й марксиситська (базис та надбудова), Гендерні ролі – це набута властивість людини, коли вона не сприймає своєї власної статі. У такому випадку це – психологічна проблема.

У сучасній Німеччині гендерна ідеологія є наскрізним принципом у суспільстві і торкається усіх його сфер. Для прикладу, у дитячих садках, діток із трирічного віку вчать  фізичних практик самовдоволення.

Іспанський кардинал Антоніо Канісарес Лловера назвав ідеологію гендеру найбільшою загрозою для людства. Він заявив, що це призведе до виродження людей.

В Україні ця ідеологія також, на жаль, проникає у багато сфер, зокрема, освітню, громадський сектор, мистецтво, кінематографію та інші.

Причини просування гендеру у світі:

  1. Бунт проти Бога. Людина, яка не терпить того, що вона створена Творцем, прагне переформатувати світ на свій образ, роблячи експерименти з усього, що створив Бог (насамперед, із своєю статтю).
  2. Гроші. На просування гендерної ідеології у суспільстві (освіта, мистецтво, громадська сфера) виділяється із різних джерел колосальне фінансування.
  3. Влада. Осідлати усі державні інституції, щоб бути рупором своїх ідей та здобути вплив і владу на суспільство.
  4. Узалежнення людей та маніпуляція. Зробити людей залежними і керованими (прикувати їхню увагу лише до їхньої сексуальності та відволікти від усіх суспільних та політичних процесів).
  5. Нищення сімейних зв’язків. Послаблювати та нищити зв’язки людини із власним корінням, родом, сім’єю, традиціями, розхитуючи інститут сім’ї та її цінності.
  6. Самоідентифікація. Сприяти втраті здатності людини до власної самоідентифікації.

Гендерна ідеологія на сьогодні є масштабним проектом індустрії”.

 

Be the first to comment on "Відбувся черговий тренінг курсу “Щаслива та міцна сім’я” – “Чоловіком і жінкою сотворив їх”"

Напишіть відгук