Волонтер ХСП-Маріуполь: тут не потрібен пафосний героїзм

Київський волонтер Християнської Служби Порятунку Галина Казначей після ротації у складі групи ХСП-Маріуполь поділилася своїми враженнями та досвідченнями. Просто наводимо її пряму мову:

«Тут трохи інша реальність…зовсім інша реальність. Спілкуюсь з людьми й розумію, вони зранені й не просто зранені, а по декілька поколінь зранені й травмовані. Дорослі люди, літні люди вони як діти розквітають від доброго слова, від лагідного слова й просто від усмішки та людського нормального ставлення до них.

Щодо особистоі молитви, знаєте, тут вона особлива й не така, як десь вдома. Вдома, молитва – явище звичне ніби- то, й буває навіть на автоматі. А тут, якщо є час після насиченого дня, молитва інша, повна сенсу й присутність Бога відчувається абсолютно по- іншому. Навіть розважання на розаріі, мають інший характер, смак, а можливо й колір…

Правду кажуть, що звідси повертаються не такими як були раніше…так тут випробування людини. Як на мене, тут випробування на людянсть та на звичайні людські якості, а також на “справжність”.  Особливо проявляється любов до ближнього, до того хто служить поряд з тобою, не просто любов, а ЛЮБОВ!  ЛЮБОВ до людей, які приходять на групки, ЛЮБОВ до дітей тут абсолютно не така як вдома.

Тут не потрібен пафосний героізм,   тут не потрібні понти , а тут треба бути людиною. В мене тут відчуття справжності життя. До речі, в мене виявився новий дар, …до випікання)))) Першу мою випічку, пиріг з ягодами,  зробила тут, до цього я ніколи не робила, бо не вміла й не хотілось)))). Також приготувала суп з фрикадельками на близько 30 осіб, це для мене неабияке досягнення, знаєте й смачно вийшло)))))

Капелан отець Олександр Коцюр, який тут з нами, казав, що тут проявляються різні дари, яких не було раніше)))) і це правда…»