Волонтер ХСП-Маріуполь: я побачила іншу Україну, яка страждає і потребує Бога в свої серця

Волонтери ХСП Вікторія Щербакова з м. Роздільна (парафія Божого Милосердя) та Євген Лісіцький з Києва (парафія Воздвиження Христа Господнього), прибувши на ротацію, долучилися до служителів групи ХСП-Маріуполь у справі організації занять та дозвілля для місцевих дітей.

“Приїхавши до команди ХСП-Маріуполь одного недільного ранку, я одразу опинилася в ритмі їх звичайного графіку, який є дуже напруженим та часто непередбачуваним” -розповіла волонтер Вікторія, яка допомагала команді ХСП-Маріуполь здійснювати їхнє служіння.

Далі пряма мова Вікторії:

«Перша неділя запам’яталася особливо зворушливою атмосферою служби Божої в каплиці, нещодавно створеної в приміщенні дитячого табору

та хрещенням військовослужбовця Яна.

Після служби за традицією відбувся спільний обід, приготовлений ХСП. Спільна трапеза після спільної молитви створила справжню родинну атмосферу урочистого святкування неділі.

 

Далі з понеділка до кінця тижня я змогла брати участь в усіх запланованих заходах. Це були походи до дитячого садочку, пікнік з учнями школи в Талаківці, організація ігор для дітей с. Піонерське, відвідування та роздача їжі для малозабезпечених, біблійні групи з родинами…

За цей тиждень перед моїми очима пройшли долі багатьох людей, дорослих та дітей, які мусять щоденно змагатися з обставинами життя. Деякі з них були самотні, без жодної підтримки, деякі з великих родин, де в дітей не було навіть іграшок, але всі вони раділи підтримці та піклуванню служителів ХСП, які творять милосердя в «сірій зоні».

Всі діти заслуговують на щасливе дитинство. Однак, діти на прифронтовій території через війну не мають тих можливостей, які мають діти у мирних регіонах країни. Вони чули постріли та пережили страх, які увірвалися у їхнє безпечне дитинство несподівано, зробивши їх частиною дорослої жорстокої реальності. Служіння ХСП є великим подарунком для цих дітей. Зустрічаючись зі своїми друзями, граючись, займаючись декупажем, співаючи, вони можуть забути про жахи війни, знову поринувши у вир щасливого дитинства. Ці діти радіють, як і всі інші діти, але в їх очах можна побачити навіть більшу радість та вдячність за турботу та піклування. Багато хто з них має важкі обставини в родинах, але, на щастя, вони вже віднайшли також свою нову велику родину, створену ХСП.

На цих теренах люди потребують не тільки матеріальної допомоги, але й духовної. На біблійних групах я побачила родини, які роблять перші кроки в знайомстві зі Святим Писанням і з захопленням відкривають цей інший світ Божої любові. Вони мають багато запитань, які можуть обговорити зі служителями ХСП та о. Олександром саме під час таких зустрічей. За цей тиждень я побачила іншу Україну, яка страждає і потребує Бога в свої серця.

Завдяки тому, що сюди приїжджають священики та люди доброї волі, є надія на відродження віри на цих теренах, не кажучи вже про духовну підтримку військових, яку надають капелани. Хочу виразити щиру вдячність Володимиру та Оксані Завадським та о. Олександру Коцюру за цей час, проведений в ХСП-Маріуполь. Із захопленням їх самовідданістю, витривалістю в цій нелегкій праці та силою любові, я бажаю їм, щоб ця Божа любов від них передалася усім, до кого вони приходять, і щоб Господь щедро благословляв їх служіння. Хай завдяки милосердю й молитвам усіх, хто працює в ХСП, приїжджає до них, молиться за них або допомагає матеріально, Божий мир проллється в серця військових, які стоять на варті охорони нашого життя, в серця дорослих й дітей з «сірої зони», які є жертвами людської жорстокості, а також в серця всіх українців, які також є частиною цієї війни, оскільки на ній немає чужих, це все наші брати і сестри».