24-26 травня 2024 року в Університеті сучасних знань Товариство «Знання» України, Комітет з етики та гуманітарної експертизи, Рада громадських організацій України провели ХXIV Міжнародний Київський  Форум «ШЛЯХИ ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА».

До складу оргкомітету Форуму та до складу редакційної колегії опублікованих матеріалів за результатами його роботи ввійшла служитель ХСП – координаторка Центру соціального лідерства-служіння ХСП Галина Канафоцька. Її тези, які подаємо нижче, також ввійшли до збірки опублікованих матерілів Форуму. (Посилання на первинне джерело друку: Канафоцька Г.П. Виклики сучасному поколінню в контексті свободи вибору й особистої відповідальності та в контексті лідерства-служіння//Шляхи духовного розвитку людини та суспільства. Матеріали ХXIV міжнародної науково-практичної конференції (24-26 травня 2024 р., Київ). – МБКОФ «За Покликом Серця», К.: 2024. – 90 с. – С. 32-38.

ВИКЛИКИ СУЧАСНОМУ ПОКОЛІННЮ В КОНТЕКСТІ СВОБОДИ ВИБОРУ Й ОСОБИСТОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА В КОНТЕКСТІ ЛІДЕРСТВА-СЛУЖІННЯ

«Людина може обрати добро лише у свободі. Людина вмотивовано цінує свободу і палко прагне її: вона хоче та повинна формувати і спрямовувати з власної ініціативи своє особисте і суспільне життя, беручи на себе відповідальність за нього. Адже свобода не тільки дозволяє людині змінити на краще стан речей навколо себе, а й визначає її особистісний розвиток через послідовний вибір справжнього добра» (за Компендіумом соціальної доктрини Церкви (далі КСДЦ)).

Лише у свободі ми здатні рухатися назустріч іншим, пізнавати інших, відкриватися їм та формувати взаємну довіру і повагу одне до одного, що в результаті спільної діяльності формує простір, в якому можна разом проживати життя «тут і зараз» й усвідомлювати усю відповідальність за свій вибір сьогодні та за перспективи свого та спільного майбутнього, які забезпечує цей вибір.

«Служіння людині – першочергове завдання в соціальній сфері. Перший крок на шляху до здійснення цього завдання – прагнення і зусилля, спрямовані на оновлення свого внутрішнього світу. Навернувшись серцем, людина починає піклуватися про іншу людину… Це допомагає зрозуміти, що ми зобов’язані оздоровлювати інститути, структури й умови життя, які суперечать людській гідності. Моральна основа будь-якої суспільної дії – це розвиток людської особи, а також визначає норми суспільної діяльності: вона повинна відповідати істинному благу людства і прагнути створити умови, що дозволять кожній людині реалізувати своє цілісне покликання». (КСДЦ, п.552).

Великі виклики, нові умови і важливі рішення, що мають прийняти сучасні покоління, надають у наш час ще більшого значення цим важливим питанням, котрі споконвічно супроводжують людину на її шляху. Перший найбільший виклик, який стоїть сьогодні перед людством, – правда про те, що означає бути людиною. Межі та співвідношення з природою, технологією і мораллю – це питання, що переконливо закликають до особистої і колективної відповідальності при вирішенні, що таке людина, чого здатна досягнути і ким вона має бути.  Другий виклик – необхідність розуміти і керувати плюралізмом  і розбіжностями на всіх рівнях: мислення, морального вибору, культури, релігійної приналежності, філософії людського і соціального розвитку. Третій виклик – глобалізація, яка набагато ширша і глибша, аніж лише її економічна складова, бо історія свідчить, що глобалізація – це початок нової ери, яка позначається на долі людства.(п.16, КСДЦ).

В Україні, окрім цих трьох означених викликів, є ще четвертий виклик – війна та воєнний стан, що унеможливлює довгострокове планування перспектив для багатьох наших співвітчизників та обмежує свободу вибору. Війна, яка стирає межі та співідношення людини з природою, технологією і мораллю. Водночас це виклик для усіх щодо прояву особистої і колективної відповідальності щодо рішень і дій, скерованих на відновлення життєдіяльності соціальних систем  та їх розвиток у перспективі.

«Ми щоразу глибше розуміємо, що тоді на Майдані (2014 року, авт.) український народ виставив певну парадигму своєї нової епохи, в яку ми входимо. Це є парадигма, яка справді може назватися парадигмою свободи та всього того, з чим вона є пов’язана. Бо ми розуміємо, що свобода – це не тільки відсутність зовнішнього примусу чи системи, яка обмежує твою свободу думки та дії. Свобода – це є духовна категорія. Ми є людьми, які щойно пробуджуються до свободи… боїмося бути свобідними, боїмося наслідків нашої свободи, бо це означає відповідальність.» (Любомир Гузар).

«Завдання українського народу буде в тому, щоб створити такі суспільно-християнські обставини, які запевнювали б громадянам правдиве і стале щастя та мали досить внутрішньої сили, щоб поборювати відцентрові тенденції внутрішнього розладу і успішно захищати межі від зовнішніх ворогів. Такою могутньою та такою, що забезпечує щастя всім громадянам організацією може бути Батьківщина тільки тоді, коли не буде цілістю, зложеною штучно з різних і різнорідних частин, а подібним до моноліту  організмом, себто тілом, оживлених одним духом, що з внутрішньої життєвої сили розвивається, доповнює внутрішні браки і з природи є здоровим, сильним, свідомим своїх цілей, не тільки матеріальним, але й моральним тілом». (Митрополит Андрей Шептицький «Як будувати рідну хату», 1941рік).

Хочеться згадати тему роздумів з нагоди 25-ліття Незалежності Української Держави з колонки Блаженнішого Любомира Гузара на «Українська Правда», «Бути українцем», в якій він писав: «Справжня свобода, справжня державна незалежність можуть існувати тільки там, де існує нормальне співвідношення між усіма. А це співвідношення встановлюється тоді, коли в особистому, родинному, громадському та політичному житті плекаємо духовні цінності.

Пошана до самого себе, як до Богом обдарованого суб’єкта, пошана до всіх співвітчизників, які так само обдаровані, як і ми, щире бажання ставитися до всіх у правді й справедливості, щире бажання спільними силами шукати розв’язок, допомагати кожному, хто в потребі, думати категоріями загального добра, бути готовими пожертвувати собою, якщо це на благо наших братів і сестер. … Якщо наше родинне та національне походження від нас не залежне, а дане Богом, то виконання в нашому особистому та суспільному житті певних речей залежить від нас самих.

Шановні читачі, автор цих рядків старався дещо пояснити у відповідь на два питання: хто ми є і якими повинні бути. Його щире прохання до кожного з вас: «погляньте на себе та довкола себе, будьте собою і спільно будуймо нашу хату – Українську Державу та збережімо її справді рідною і незалежною».

А ще Блаженніший говорив: «Немає легкого шляху бути собою. Але бути собою – це єдиний гідний шлях».

Саме на пізнання себе, розпізнання своїх дарів та можливості їх застосування на благо розвитку своїх громад на базі Центру соціального лідерства-служіння ХСП був розроблений та пройшов успішну апробацію у 2023 році у громадах Київщини навчально-тренінговий модуль «Пізнай себе і послужи громаді в умовах парадигми змін» (посилання на його матеріали на сайті ХСП: https://crs-center.org/%d0%b0%d0%bd%d0%be%d0%bd%d1%81-%d0%bd%d0%b0%d0%b2%d1%87%d0%b0%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%be-%d1%82%d1%80%d0%b5%d0%bd%d1%96%d0%bd%d0%b3%d0%be%d0%b2%d0%be%d0%b3%d0%be-%d1%96%d0%bd%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%b0/).  

Модуль, базований на матеріалах авторського курсу «Основи соціального лідерства-служіння», розміщеного на сайті ХСП (https://crs-center.org/kurs-osnovi-sotsialnogo-liderstva-sluzhinnya-strukturni-dopovnennya/), охоплював велику кількість питань: про парадигму змін та її принципи, про зміну власних парадигм, про відновлення етики характеру, яка у поєднанні з етикою особистості забезпечує відкриття внутрішньої мотивації, базованої на цінностях; про кроки на шляху руху до своєї зрілості і цілісності; про свої покликання і місію, про формування взаємовідносин у спосіб, який дозволяє розкривати власний потенціал та забезпечувати свій ріст і розвиток, а також розвиток своїх громад; про відкриття особистого лідерства та його дієві принципи. Міні-тренінги під час розгляду питань дозволяли учасникам зрозуміти, що собою являє шлях формування цінностей людини та які фактори впливають на даний процес; визначити свій рівень свідомості, на якому перебувають зараз, свої дари та означити своє місце в служінні своїй громаді чи в громаді, в яку були переселені. Інтерактивний метод проведення тренінгів та живий діалог між учасниками, в яких люди відкрито могли ділитися своїми сумнівами й думками, глибше пізнаючи себе в стосунках з іншими, дозволяли створювати атмосферу довіри і радості від перебування «тут і зараз» та від усвідомлення повноти свого життя у своїх служіннях своїм громадам.  

Успішна і ефективна експериментальна практика роботи в окремих громадах за модулем «Пізнай себе і послужи громаді в умовах парадигми змін», базованого на курсі «Основи соціального лідерства-служіння» сприяла отриманню запиту на курс «Лідерство-служіння» та можливість бути поширеною у чотирьох громадах Київщини протягом вересня-грудня 2023 року через проєкт «Долаючи розломи в постраждалих від війни громадах», до якого в якості тренера була запрошена БО «Благодійний фонд «Карітас-Київ» координаторка Центру соціального лідерства-служіння ХСП Галина Канафоцька, автор і розробник вищеозначених курсів і модулів. За цей період нею було проведено 13 семінарів-тренінгів з освітянами й управлінцями, зі студентами, з внутрішньо-переміщеними особами, з релігійними і міжконфесійними громадами та священнослужителями Макарова, Ірпіня, Білої Церкви, з внутрішньо-переміщеними особами, які проживали в громаді модульного містечка міста Бровари.

Особливого підходу в роботі потребували громади з внутрішньо-переміщеними особами з різних областей України (більшість зі східних), де в результаті воєнних дій вони втратили все, що забезпечувало їх життєдіяльність, а окрім того ще й дехто втратив рідних і близьких, а дехто й фізично травмований. Для цих людей важливим було довірливе спілкування й проявлене співчуття до них, а ще – щирий намір допомогти й підтримати через усвідомлення і розуміння того, наскільки ці люди мають зранені серця і душі. Саме усвідомлення і розуміння цього спонукало під час розмови з присутніми вкраплювати в процеси роботи й окремі інструменти з методик  «Зцілення душевних ран» та «Долаючи лихо», а також методики з «Ненасильницького спілкування». Активне слухання давало змогу зрозуміти потреби цих людей, однією з яких був запит, окрім «Лідерства-служіння» працювати ще й за програмами «Зцілення душевних ран» і «Долаючи лихо», в результаті чого координаторкою Центру соціального лідерства-служіння ХСП Галиною Канафоцькою був долучений психолог Корпусу зцілення ХСП, які разом в статусі фасилітаторів  проєкту «Долаючи розломи в постраждалих від війни громадах»  БО «Благодійний фонд Карітас Київ» провели  три зустрічі у двох громадах Київщини за означеними вище програмами: – Макарів зі студентами-медиками у місцевому Пункті незламності і Бровари з тимчасово-переміщеними особами у модульному містечку.

Матеріали по усіх проведених заходах розміщені на сайті ХСП, з якими можнв ознайомитися за посиланнями: http://crs-center.org/%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80-%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0-%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BD//; https://crs-center.org/czentr-soczialnogo-liderstva-sluzhinnya-hsp-u-zhovtni-grudni-2023-roku-v-sluzhinni-gromadam-kyyivshhyny/; https://crs-center.org/czentr-soczialnogo-liderstva-sluzhinnya-ta-korpus-zczilennya-hsp-u-proyekti-dolayuchy-rozlomy-v-postrazhdalyh-vid-vijny-gromadah-za-programamy-zczilennya-dushevnyh-ran-ta/.

Хочеться окремо відмітити, що отриманий досвід при роботі в різних громадах засвідчив, що кожна з них має свої специфіку та особливості, відповідно з якими є потреба гнучко адаптувати свої методики під їхні потреби і запити, поєднуючи їх з корисними методиками інших чи окремо працюючи за ними, що дозволяє ставати на один рівень з викликами сьогодення та відповідати на них. Водночас це дозволяє відкривати й мотивувати громади до  подальшої співпраці на перспективу за системою лідерства-служіння.

Центр соціального лідерства-служіння ХСП відкритий до співпраці й намірений продовжувати своє служіння в громадах Київщини та в інших регіонах України з основними акцентами в роботі на освітньо-просвітницькому напрямку,  бо, як казав Блаженніший Любомир: – «Ми маємо віддавати – давати у світ добро, милосердя, любов… Я бачу кожну професію як служіння. Лікар, вчитель, письменник, робітник і навіть політик – то служіння іншим. Тільки тоді, коли ми віддаємо, стаємо багатшими. Треба формувати у людях розуміння служіння…».

Галина Канафоцька