Життя постає з життя

«Життя постає з життя». Цей афоризм Яна Кучинського набуває особливого змісту для служителів Християнської служби порятунку, які перебувають сьогодні у «сірій зоні».

«Кожен день – він особливий. Тут, серед сірих буднів, продовжується життя. Життя, яке, в деякому розумінні неповноцінне, але таке щире і довірливе», – ділиться своїми думками рятувальник ХСП Володимир після відвідин дитячого будинку «Сонечко» у Маріуполі.

Служителів ХСП та офіцерів СІМІС запросили на дитяче Свято осені.

«Зустріч з дітками принесла неймовірну радість і світло в наші серця. Неможливо на словах передати ті почуття, коли бачиш, як ті оченята чекали на тебе. Наші серця переповнювалися і любов’ю, дивлячись, які вони талановиті, і болем, тому що їх залишили без батьківського тепла», –продовжує Володимир.

З цими словами погоджується капелан ХСП о. Валентин. На його думку, для цих діток батьківська любов залишається незамінною і підсвідомо омріяною.

«Всіх відвідувачів вони називають мамами, просяться на руки, і прагнуть дотику», – говорить о.Валентин, -«У такі моменти, насправді, лікуємося ми від байдужості, черствості, браку уваги, надмірного матеріалізму і віковічної чоловічої «хвороби», практизму».

Один з бійців, який цілу ніч провів на передовій під обстрілами, сказав, що тільки тут, на дитячому святі, по-справжньому відпочив і відійшов від суворої солдатської дійсності.

Життя у бліндажах та окопах, без особливої вигоди і комфорту, під обстрілами – це та дійсність, з якою доводиться стикатися нашим воїнам.

Коли служителі ХСП, під час переміщення між населеними пунктами «сірої зони», проїжджають через блокпости, обов’язковими є молитва, благословення і…. фото на згадку.

Так було й цього разу при зустрічі на блокпосту з бійцями із Новоград- Волинського.

«Хлопці, які тут знаходяться, такі, як я і очікував їх бачити – «справжні». Такими сприймаю і дякую Богу», – розповідає о.Валентин про українських воїнів, яких він зустрів під час свого служіння у «сірій зоні».

Вже коли служителі ХСП повернулися у місце своєї дислокації, військові медики попросили о. Валентина освятити авто швидкої допомоги.

«Дивлячись на вас усіх, не маю на що нарікати. Дякую Богу за Вас і прошу про життя для всіх, хто зараз в окопах боронить «комфорт» незадоволених і нарікаючих», – резюмує о. Валентин.