Поруч із відмовою від власного християнського коріння одним із виявів занепаду сучасної Європи є пацифізм.

Про це йдеться в статті італійського католицького інтелектуала Роберто де Маттеї.

«Занепад Європи сьогодні виражається у формі “неопацифізму”, який подобається електорату, втомленому від “далеких” війн», – пише автор.

Професор де Маттеї стверджує, що пацифізм легітимізує гібридну війну, яку Росія веде проти всієї Європи. «Одним з головних інструментів гібридної війни є маніпуляція громадською думкою, – зазначає автор. – Це відбувається через кампанії дезінформації та заклики до миру, які фактично збігаються з вимогами капітуляції перед ворогом, який не оголошує себе таким».

«Пацифізм, який заперечує існування конфлікту, таким чином виявляється нездатним протистояти війні, яка не постає як війна. Мир – це вже не результат захищеного порядку, а маска поступової капітуляції. Гібридна війна трагічна саме тому, що заперечує трагедію: вона не вимагає чіткого вибору, а повільно поглинає можливість обирати, аж доки війна, нарешті оголошена, вже виглядатиме не як рішення, а як неминуча доля», – йдеться в статті.

«Історія показує, що пацифізм – це не нейтральний простір: це терен, де перемагають ті, хто готовий застосувати силу, не кажучи про це», – пише Роберто де Маттеї. На його думку, «справжній вибір сьогодні – не між війною та миром, а між захищеним миром та симульованим миром».

Окремо професор де Маттеї прокоментував тенденції ставлення до Європи адміністрації Дональда Трампа. Визнаючи, що США нині справді переживають підйом ізоляціонізму, де Маттеї все ж закликає не вбачати ізоляціонізму в оприлюдненій наприкінці 2025 року американській Стратегії національної безпеки, зокрема в аспекті ставлення до Європи. «Документ позиціонує інтереси Сполучених Штатів як національний пріоритет і визначає Європу як континент, що занепадає, проте Вашингтон заявляє про готовність співпрацювати з сильною Європою, здатною зробити свій внесок у стратегічну конкуренцію, зокрема у військовому плані», – наголошує автор.

«Можливість зникнення європейської ідентичності, на якій з занепокоєнням наголошується в документі, є реальною небезпекою, яку Європа, здається, не усвідомлює, – продовжує де Маттеї. – Найбільш обговорюване речення в документі “Ми хочемо, щоб Європа залишалася європейською” означає, що Європа перестає бути собою і повинна повернутися до свого коріння. Європейські країни повинні взяти на себе відповідальність за відновлення того, що в документі Білого дому називається “цивілізаційною самооцінкою”, тобто усвідомлення історичної та культурної спадщини Старого континенту. З подібної точки зору, у своєму різдвяному посланні “Urbi et Orbi” Лев XIV наголосив на необхідності для Європи залишатися вірною своєму християнському корінню та історії».

Слід зауважити, що ставлення Роберто де Маттеї до теперішньої американської адміністрації є неоднозначним. Так, раніше він вказував на помилки Дональда Трампа у підході до російсько-української війни. У цьому ж випадку де Маттеї визнає слушність американських претензій до Європи з консервативної християнської точки зору (забуваючи, однак, відзначити роль, яку США відіграли у занепаді Європи в минулому).

Роберто де Маттеї неодноразово виступав із публікаціями, в яких викривав пацифізм у контексті російсько-української війни, в тому числі критикував пацифізм Папи Франциска. Він також викривав підхід до російсько-української війни деяких правих середовищ на Заході, які фактично перейняли стиль мислення, притаманний лівим.

Джерело:

Роберто де Маттеї вказав на помилки Трампа в підході до російсько-української війни

Один із провідних консервативних католицьких інтелектуалів сучасності Роберто де Маттеї опублікував статтю, в якій критично оцінив підхід американського президента Дональда Трампа до російсько-української війни.

На думку де Маттеї, Трамп недооцінює значення України для Західної цивілізації, а також не розуміє природи Росії.

Професор де Маттеї пише, що «Трамп хотів би відійти з європейського фронту», аби зосередитися на Індо-Тихоокеанському регіоні, але така стратегія є однобокою: американський президент обрав її, «не розуміючи, якою мірою те, що стоїть на кону в Україні, впливає на весь Захід».

«Дійсно, в межах того, що ми називаємо Заходом, Європа, хоч і є молодшою ​​сестрою Сполучених Штатів економічно, політично та військово, водночас є їхньою духовною та культурною матір’ю, оскільки американська цивілізація коріниться в інтелектуальній, релігійній та моральній спадщині Європи. Україна, стародавнє Київське королівство, своєю історією та політичною волею, яку вона висловлює сьогодні, є частиною Європи, а не Московської Русі. Відмова від неї була б актом моральної боягузтва та політичної недалекоглядності», – пояснює де Маттеї.

«Крім того, Трамп, намагаючись врегулювати українське питання, ризикує зробити ту саму помилку, що й Путін: недооцінюючи не стільки характер Зеленського, актора, який зробив своє життя сценою, скільки дух опору українського народу: нації, яка без капітуляції пережила Голодомор –організоване Сталіним у 1932-1933 роках нищення голодом, в результаті якого загинуло близько 4 мільйонів людей, – і яка між 1941 і 1960 роками продемонструвала найпотужніший антирадянський військовий опір у Східній Європі. Буде важко досягти угоди, яка нав’язує неприйнятні умови цьому народу», – пише професор.

Окремо Роберто де Маттеї пише про те, що Трампові бракує розуміння справжньої природи Росії: «Президент Трамп точно не знає сторінок, присвячених Росії Жозефом де Местром (1753-1821) та Хуаном Доносо Кортесом (1809-1853) і, можливо, навіть не знає сторінок американського історика Генрі Адамса (1838-1918), який визначив небезпеку цієї східної країни, визначивши її як величезну територіальну та людську реальність, важку для розуміння чи управління і радше як природну силу, ніж націю в західному розумінні».

Професор припускає, що оточення Трампа може допомогти йому виправити його помилки у міжнародній політиці, тоді як «російський президент, як і всі диктатори, драматично ізольований у своїх рішеннях, оскільки ніхто не сміє йому суперечити».

Нагадаємо, навесні цього року Роберто де Маттеї заявив, що поширені на Заході настрої, згідно з якими Україна мала б капітулювати задля порятунку життів, є далекими від християнства, адже в їхній основі лежить матеріалістична абсолютизація життя коштом значно вищих ідеалів.

Джерело:

Ідея досягнення миру шляхом капітуляції України чужа християнському способу мислення – Роберто де Маттеї

Поширені на Заході думки, що Україна мала б капітулювати задля порятунку життів, є далекими від християнства. Адже в їхній основі лежить матеріалістична абсолютизація життя коштом значно вищих ідеалів.

Про це йдеться в статті консервативного католицького інтелектуала Роберто де Маттеї, опублікованій на початку квітня.

Католицький мислитель проводить паралелі між сучасними прокапітулянтськими настроями та позицією європейських лівих 1980-х років, яка виражалася у гаслі «Краще бути червоним, ніж мертвим».

Тоді, у 1980-х, ліві протестували проти розміщення у Європі американських ракет, вважаючи, що краще піддаватися диктату СРСР, ніж іти на конфронтацію із ним. Нині багато людей на Заході вважають, що українці мали б керуватися принципом «Краще бути російським, ніж мертвим». Причому таку, лівацьку за походженням, логіку «підхоплює багато палеоконсерваторів чи неотрадиціоналістів і навіть, здається, нова американська адміністрація», пише де Маттеї.

Автор статті протиставляє цій логіці те, що «існують моральні цінності, які перевершують людське життя, зрозуміле в суто біологічному сенсі». «Той, хто приймає гасло “Краще бути червоним, ніж мертвим”, виражає матеріалістичне та гедоністичне уявлення про життя, згідно з яким не існує моральних цінностей, за які варто було б боротися, а то й померти, якщо це буде необхідно. Ті, хто, навпаки, здіснюють політичне рішення, відкидаючи це гасло, роблять моральний вибір: вони стверджують етичний вимір життя, який є частиною традиції Західної християнської цивілізації», – зазначає мислитель.

Опонуючи прихильникам засади «Краще бути червоним/російським, ніж мертвим», Роберто де Маттеї пригадав, як 1984 року брав участь у конференції на тему «Так миру, ні пацифізму». Під час виступу на тій конфереції де Маттеї підкреслював, що гасла на кшталт «Краще бути червоним, ніж мертвим» радикально заперечують принципи та дух Західної християнської цивілізації. Мислитель повторив власні слова, сказані понад сорок років тому: «Що насправді було душею Західної цивілізації протягом століть? Дух жертовності. Що таке дух жертовності? Це знання того, як відмовитися від певного права чи блага, навіть дуже великого, заради ще вищого блага. Дух жертовності означає мати високі ідеали та прагнення до їхнього втілення, прагнення до найкращого ціною болю, боротьби та зречення. Матеріальне і духовне багатство сімей і народів є продуктом цього духу жертовності. Справжній розвиток у житті людей тісно пов’язаний із цим духом жертовності. Звідси виникають вершини святості й героїзму. На чому ґрунтується дух жертовності? На любові. Чим більше ми любимо добро, тим більше жертв і зусиль ми докладатимемо для його досягнення. І чим вищим є благо, тим більше воно заслуговує на любов».

Він також процитував рядки видатного католицького традиціоналіста Плініо Корреа де Олівейри, який оскаржував гасло «Краще бути червоним, ніж мертвим» тим, що за ним стоїть хибне переконання, нібито «життя – так, земне життя – є найвищим благом людини». «З цього ми робимо висновок, що любов до віри, до незалежності своєї країни, до особистої гідності, до честі має бути меншою, ніж любов до життя, – пояснював згубність цього переконання де Олівейра. – Нерозумні всі мученики та всі воїни, які до цього моменту думали інакше… Стара система цінностей була перевернута з ніг на голову. Мучеників і героїв війни, які вважалися найшанованішими представниками людського роду, віднині слід вважати безумцями. Такими ж безумцями були також моралісти, оратори, поети, які висвітлювали уявну піднесеність, з якою ті дурні здійснювали самопожертву. Ми повинні нарешті перестати співати старі дифірамби релігійному чи громадянському героїзму… Це апофеоз Санчо Панси!».

«Це правда, це апофеоз Санчо Панси, – погоджується з Олівейрою де Маттеї. – І альтернативою хитромудрому й жадібному Санчо Пансі є не химерний Дон Кіхот, а християнин, який бореться зброєю мужності й честі, молитви й жертовності. На цьому реалізмі він ґрунтує свою надію на перемогу».

Відзначимо, що професор де Маттеї не вперше коментує події російсько-української війни і висловлює подібні міркування. Зокрема, опонуючи католикам-пацифістам, де Маттеї писав, що «існують духовні та моральні блага, які заслуговують на захист навіть ціною страждань від жахів сучасної війни». Тому урядовці мають право вести війну, захищаючи вищі блага довірених їм суспільств, хоч це і призводить до втрати низки інших, менших благ. Також він стверджував, що російсько-українська війна дискредитувала пацифістсько-глобалістські ідеї, які впродовж свого понтифікату висловлював Папа Франциск.

Джерело: